Ми багато років прагнули вступити до елітної школи. Але нас там ніхто не хотів бачити: ми з поганого району, з поганою репутацією, із сумнівної сім'ї. І тут ми раптом на районі вчинили диво, подвиг. І ось перед нами прочиняються двері елітної школи, про яку ми так багато мріяли, і нас запрошують всередину.
І це не кінець, а початок. Бо тепер треба робити домашні завдання, складати іспити, переходити з класу в клас. І колись через багато років буде свято, буде атестат зрілості.
Чимало людей дивиться зараз на шлях, який ми подолали. А я чомусь більше думаю про шлях, який попереду.
