Незважаючи на всі проблеми, які пов’язані навіть не з американсько-українськими відносинами, а з ситуацією навколо імпічменту президента Дональда Трампа, візит державного секретаря США Майка Помпео до Києва можна назвати передбачуваним. Ще до приїзду держсекретаря можна було не сумніватися в тому, що він висловить підтримку Україні, буде засуджувати дії Росії в Криму і на Донбасі та закличе Київ до продовження політичних і економічних реформ.
Але і для Мінська, і для Нур-Султана зараз – особливий момент. Росія постійно схиляє президента Олександра Лукашенка погодитися з «поглибленою» інтеграцією, а простіше – з поглинанням Білорусі Росією. Це прагнення Путіна вже викликало низку політичних і економічних криз у відносинах між двома країнами. Але Лукашенко занадто сильно залежить від Москви, він сам вибудовував режим, який буквально задихається без російських дотацій. І для того, щоб зберегти і своє правління в Білорусі, і саму Білорусь, без міжнародної підтримки йому не обійтися.
Єдине, що відрізняє пострадянське турне Помпео від його поїздки до Києва, так це те, що і в Мінську, і в Нур-Султані, і навіть в Ташкенті все ще продовжують жити за політичним московським часом.
А в Україні, як я сподіваюся, вже живуть за київським.
