Я критично налаштований до зеленої влади, і всі її спікери часто несуть карколомні нісенітниці. Але сьогодні мені сподобалася відповідь Данилова на питання, як після звільнення територій частини Донбасу (від себе додам – та й Криму теж), ми знаходитимемо спільну мову з тими, хто там проживав усі ці роки. Відповідь була абсолютно правильною: не МИ повинні знаходити спільну мову з нами, а ВОНИ з нами.
Час загравань із проросійським виборцем закінчився 24 лютого. Всі ці гасла: "Об'єднаємо Схід та Захід", "Треба шукати точки дотику між Галичиною та Донбасом", "На кожній території повинні залишитись свої герої" - залишились у минулому.
Є таке Правило переможця. Воно полягає у тому, щоб самому встановлювати правила: якщо діючі правила не дозволяють переможцю закріпити свою перемогу, він міняє правила.
Знаєте, чим росіяни відрізняються від інших народів? Куди б вони не поїхали жити, вони всюду тягнуть за собою росію - зі скрепами, путіним та агресивним імперським мисленням. Україна цього терпіти більше не буде.
Ми маємо кордони і якщо когось не влаштовують ті закони, які діють на території України, нікого не тримаємо - їдьте хоч у Сизрань, хоч у Магадан, хоч у Тегусігальпу. В Україні ж своєї маленької росії на Донбасі чи у Криму більше не буде. Як не буде проросійських партій (це взагалі нонсенс - такий, як, наприклад, у США, поряд з двома основними, існували б ще промексиканська та проканадська партії).
Багатонаціональна, але водночас соборна та унітарна. Тільки така модель держави дає шанс на виживання, коли в тебе настільки скажений сусід. Закони про громадянство - як у країнах Балтії (особливо мені подобається естонське законодавство). Державна мова - українська, офіційні - українська та англійська. Вживання всіх інших мов у побуті вільне. Конституція, символи, герої, закони, історія, курс у ЄС та НАТО - єдині для всіх.
Право переможця. Крапка.
