Звичайно, елемент гопницького самоствердження «я буду робити, що схочу й сцяти вам в очі, а ви все одно будете мати зі мною справу» у вчорашньому бомбардуванні порту є. Але не він головний.
Згадайте, що сталося після першого етапу перемовин??Правильно, обстріл центру Вінниці.
А після другого, як ми побачили - Одеса. Путлеру дуже потрібний цей важіль впливу на світ - шантаж продовольчою (й, відповідно, біженською) кризою. Але ще більше йому потрібно, аби винною в зриві врегулювання (бодай частково, бодай для тих, хто хоче це так бачити) виявилася Україна.
На щастя, в даному разі інтерес народу й держави збігається з інтересом її очільників. Тому, можемо сподіватися, що провокація не вдасться, а ставлення до плешфюрера погіршиться навіть у недавніх нейтралів та «невсетакоднозначників»
