Приїзд Венедиктова - черговий акт операції «стати на коліна перед Путіним». Кремлівський диктатор уже декілька разів чітко продемонстрував, що ні на які взаємні кроки назустріч Зеленському для врегулювання конфлікту він не готовий: жодних реальних припинень вогню, жодних обмінів «усіх на усіх» чи, принаймні, Вишинського на Сущенка, ніяких виконань рішень трибуналу в Гаазі. Жодних домовленостей не буде без суттєвих поступок Зеленського в сфері державного суверенітету. Путін ясно дає зрозуміти, що на діалог рівних преЗЕдент розраховувати не може, а повинен чітко визнати зверхність кремлівського боса і щоразу «заробляти» будь-які поступки з його боку.
Поки що все виглядає так: вносите зміни в закон про мову і допускаєте в Україну російських пропагандистів - ми підемо на більш реальне припинення вогню чи інший символічний жест. Практично впевнений, що приїзд Венедиктова одразу після телефонної розмови Зеленського і Путіна не випадковий. Як і те, чому Зеленський так скупо коментує цю свою бесіду.
У Путіна зараз ситуація win-win: якщо Зеленський буде стрибати по його команді, робити все, що від нього очікують у Москві і українці це проковтнуть, Кремль отримає всі бенефіти, яких добивався. Якщо народ не схоче терпіти, то на випадок громадянського повстання у нього гарантовано є план повної дестабілізації ситуації і, ймовірно, дезінтеграції України.
Третій варіант, що Зеленський зможе дати серйозний файт, там навряд чи розглядається: росіяни недарма так однозначно зробили на президентських виборах ставку саме на цього кандидата.
Одне слово, поки що все йде саме за планом Путіна, а Венедиктов з його наміром щодо філії газпромівського ЕМ в Україні - просто один із проміжних етапів цього плану.
