Щось останнім часом побільшало дописів про можливе перемир’я з Москвою. Висловлюся і я також. На істину в останній інстанції не претендую, лише ділюся своїм баченням.
По-перше, варіантів ми маємо лише два. Перший – нам союзники допомагатимуть, другий – допомогу вони припинять. У разі другого наші справи будуть повноцінно кислі. Але на наше щастя… я не буду розписувати все чому союзникам не вигідний наш програш, я скажу простіше – збройні корпорації вже вкинули величезні кошти на виробництво боєприпасів. Ми це відчули – з БК в нас стало явно краще ніж у березні-квітні. Буде ще краще. У свій час.
Я не вірю у слова політиків – я вірю в жадібність збройних корпорацій.
По-друге. Якби союзники могли – вони посадили б нас за стіл переговорів з Москвою вже зараз. Але реальність така – Москва переговорів не хоче, Москва висуває вимоги на які не пристанемо ані ми, ані Захід. Очевидно перемир’я можливе лише тоді, коли на нього захоче пристати Москва.
Що ж тоді буде? Відповідаю, до 5 листопада 2024 р. нічого значущого. Нам нічим наразі починати наступ, Москва його почати силиться весь час – провально. Так, я знаю, ми втрачаємо території. Але не забуваємо, Москві треба Херсон, Запоріжжя і всі Донеччина та Луганщина. В такому темпі як зараз, вони наступати будуть до повного обвалу російської економіки.
Що зміниться для нас після 5 листопада 2024 р.? Як на мене – так само нічого. Нам даватимуть більше зброї – її і зараз дають більше ніж весною і щомісяця більше. Обсяги наростатимуть – не так швидко як ми хочемо, але й не так повільно як нам здається. Іде мобілізація, ЗСУ отримують поповнення.
Чому ж все залежить від 5 листопада? А тому що після виборів президента США стане зрозуміло, якою буде подальша політика США – Штати залишаться «N 1 у світі», чи вони підуть в ізоляціонізм та рішення внутрішніх проблем ім. Трампа? В другому варіанті Японія скоро відновить повноцінну армію (аж до ядерної зброї), а Європа своєю безпекою займеться сама – доволі швидко США стикнеться з тим що вчорашні союзники почнуть у них віджимати ринки. Бо Акела – промахнувся. Саме тому я не вірю, що в разі своєї перемоги, Трамп жорстко посадить Зеленського за стіл переговорів з Путіним. Це буде от тупо визнання слабкості США і сили Росії, для всього колективного Заходу це буде грандіозна політична поразка. Поразка яка обернеться новими війнами.
Скажу доступно, я не вірю що такі плани готовий підтримати політик рівня Бориса Джонсона, який наразі висловив моральну підтримку Трампу.
Тоді що? А тоді одне з двох. Або Захід і Москва таки домовляться на якихось умовах «і вашим – і нашим» - це буде серйозною проблемою для Пуйла і повною політичною катастрофою для Зеленського. Або, якщо Пуйло висловить цілковиту непримиренність, нам нададуть зброї стільки що ми станемо здатні прорвати їхню «лінію Суровикіна» та просуватися вперед – аби Пуйло погодилося на перемир’я на умовах наших і Заходу, перед загрозою обвалу фронту і гучної поразки.
Ресурсів у нас, до речі - не густо.
І так, це буде перемир’я, а не перемога України. У цьому разі ми не повернемося на лінію 22.02.22. Про кордони зразка 2013 р. не йдеться й поготів. Звісно, існує якась вірогідність аж такої нашої перемоги – дива трапляються. Поживемо – побачимо. Але віриться слабко.
Що буде далі, після такого перемир’я? Та все те, про що я говорю вже багато місяців. Москва нікуди не дінеться і не вгамується. Москва жадатиме реваншу і готуватиметься до реваншу. Україні аби вижити доведеться максимально мілітаризуватися та розбудувати економіку здатну існувати в умовах воєнного стану. Україні доведеться жити так як живе нинішній Ізраїль. І так, відкиньте ілюзії. До України не повернеться більшість біженців і з України виїдуть всі хто не схоче жити в новому Дикому Полі.
В Україні залишаться ті кому потрібна Україна. І бачить Бог – це буде класна компанія. Свої за своїх.
Так бачу я. Як буде насправді – побачимо.
