Відверто кажучи, вже й не думав, що повертатимуся до цієї теми. Війна з Росією змістила акценти настільки, що навряд чи актуальними виглядають старі наративи, які традиційно виникали у певний час і з певною метою в українсько-польських стосунках. Але ні, — вони, виявляється, залишилися і знову зринають на поверхню.
Цьогоріч в Україні, як завжди, відзначали уродини провідника ОУН Степана Бандери. Правда, війна і тут підкорегувала "сценарій", і на відміну від минулих часів, з'ясувалося, що ідеї Степана Андрійовича близькі значно більшому колу співвітчизників. Щобільше, найвідоміші люди держави теж не оминули нагоди висловити (хай навіть візуально) свої симпатії до цього, без сумніву, визначного українця.
І не забарилася реакція офіційної Варшави. Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький пообіцяв порушити питання "глорифікації" Бандери у розмові з українським колегою Денисом Шмигалем. "До будь-якої героїзації чи навіть згадки про Бандеру ми ставимося вкрай критично, дуже-дуже негативно… "Тут не можна ні в якому разі погоджуватися на якесь поблажливе ставлення щодо тих, хто не хоче визнати, що той страшний геноцид був чимось немислимим і зробити повну спокуту, повне визнання вини". Польський очільник назвав провідника ОУН "ідеологом злочинних часів, часів війни", коли відбулись "страшні українські злочини".
Кого для себе вважати героєм, а кого – злочинцем має визначати кожен для себе. У тім числі й головком Залужний, на якого натякав польський прем'єр. Ми ж не вказуємо полякам, як їм ставитися до Пілсудського, Дмовського та інших діячів їхньої історії
Розумію делікатність контексту, у якому зовсім недоречною виглядає дискусія із використанням таких формулювань. Польща першою потужно взялася допомагати Україні у нашому спротиві російській навалі. І допомагає досі.
Тільки ж є кілька деталей, які таки змушують говорити на цю тему. Перша з них – рівність європейського партнерства. Кого для себе вважати героєм, а кого – злочинцем має визначати кожен для себе. У тім числі й головком Залужний, на якого натякав польський прем'єр. Ми ж не вказуємо полякам, як їм ставитися до Пілсудського, Дмовського та інших діячів їхньої історії, хоча маємо з приводу цих постатей свою думку. Тому, як на мене, доцільніше було б залишити давні історичні суперечки та оцінки окремих персоналій таки історикам.
Друга деталь, не менш важлива. Моравецький каже про Бандеру як "ідеолога часів війни". Не уточнивши, що війна тривала між фашистською Німеччиною та Радянським Союзом, спадкоємиця якого – Росія – нині чинить агресію проти України й, зрештою, Європи. А уточнення було б дуже доцільним, зважаючи на те, що саме комуністична пропаганда (і в радянській Польщі зокрема) демонізувала Бандеру до абсолюту. Саме участь "третьої сторони" часто не беруть до уваги поляки, згадуючи й про "Волинську різанину". І з-за машкари "третьої сторони" знову ж таки визирає пика російського імперіалізму.
Саме комуністична пропаганда (і в радянській Польщі зокрема) демонізувала Бандеру до абсолюту. Саме участь "третьої сторони" часто не беруть до уваги поляки, згадуючи й про "Волинську різанину". І з-за машкари "третьої сторони" знову ж таки визирає пика російського імперіалізму
До слова, Gazeta Wyborcza написала статтю про те, як у Польщі деякі групи спекулюють на темі "Волинської різні", яка відбулася ще у часи Другої світової та сильно розсварила українців та поляків. "Апелювати та звинувачувати нинішніх волинських українців перед обличчям Бучі, Ірпеня, Маріуполя та інших місць російських злочинів та неймовірної самовідданості українців у захисті Батьківщини та Європи є чистою жорстокістю, відсутністю елементарної емпатії та маніпуляцією заради конкретної мети", - вважає провідне польське видання.
Отож про третю, найважливішу, як на мене, деталь у цій недобрій історії, оту "конкретну мету".
У Польщі восени парламентські вибори. І, судячи з соціологічних досліджень, "Право і Справедливість" (Prawo i Sprawiedliwość, PiS) суттєво втратить лідерські позиції. Станом на зараз підтримка партії Леха Качинського (і президента Анджея Дуди) впала до 35 відсотків. Натомість симпатії до "Громадянської платформи" (Platforma Obywatelska, PO) Дональда Туска зросли й наближаються до рейтингів PiS. За прогнозами спостерігачів, PO може сподіватися на коаліцію у парламенті з "Лівими", "Польською селянською партією" та "Польщею 2050", і сформувати більшість.
Навряд чи панівній партії вдасться до осені зламати цю тенденцію. Бо причиною невдоволення поляків став далебі не Бандера, а політика PiS, яка спричинила урізання підтримки Польщі Євросоюзом у складні часи інфляції та кризи. Йдеться про політизацію судової гілки влади, а також певні дискримінаційні рішення у гендерній сфері.
Виглядає, що політики при владі, аби втримати позиції, раптом згадали про "українське питання" і зокрема Бандеру для "підігріву" зовсім консервативного та ультраправого електорату. Не знаю, чи виграє від того польська справа. Та можу впевнено сказати, що "російська справа" – так
Тому, виглядає, що політики при владі, аби втримати позиції, раптом згадали про "українське питання" і зокрема Бандеру для "підігріву" зовсім консервативного та ультраправого електорату. Не знаю, чи виграє від того польська справа. Та можу впевнено сказати, що "російська справа" – так.
І ще. От не можу собі навіть уявити, щоб на загальноукраїнських виборах якась, навіть наймаргінальніша партія, нагнітала пристрасті довкола концентраційного табору Явожно, польської участі в операції "Вісла" чи пацифікації часів Пілсудського.
Дрібно воно як на європейський вимір політики, чи не так?
А от у Польщі Бандеру завжди чомусь тягнуть на виборчу дільницю…
