Ми зазвичай не знаємо про внутрішню політику інших країн. Ми здебільшого милуємося чужими лідерами, які здаються нам достойними та розумними. Наші люди захоплювались Саакашвілі і Трампом. Ми робимо висновки про сутність тієї чи іншої нації по картинкам, по тому, що і як нам підносять змі. Тобто здебільшого на емоційній основі.
Ось щодо України теж можна було би спробувати абстрагуватись та поглянути на нас з боку, скажімо, американця чи європейця. Ми можемо побачити ту ж картинку, що й про інших. Бачимо героїчну націю, бачимо якісь результати, бачимо класних сучасних мужніх військових. Бачимо руйнування, і нам би здалося, що вся Україна - наче Сирія. Принаймні мені Сирія здається геть зруйнованою вся, бо не цікавилася, як вони там живуть взагалі.
І ось ми бачимо перші обличчя країн. Я чула, що російська опозиція любить (більш менш) нашого гаранта. Розумію, що пересічні громадяни Європи, основна маса, сприймає нашого гаранта теж як класну картинку. Розуміючи це, іміджмейкери та політтехнологи складають подальший план дій, коригуючи його під забаганки мас.
Але картинка руйнується, коли стикається з чиїмось розумінням твоєї сутності. Хтось з величезним досвідом та розумним поглядом бачить тебе, чує, і зрештою розуміє, що ти - не зовсім те, чим хочеш здаватися. Більшість бачить в тобі оболонку, і лише сильні світу цього, одиниці, чхати хотіли на обгортку та бачать, хто ти насправді.
Політика дійсно справа набагато серйозніша, ніж хтось думає. Це перед камерами достатньо прочитати текст. Але ж є розмови за лаштунками, є неформальні зустрічі, є неофіційні бесіди, і там не "пропетляєш" гумором - ти повинен розумітися на питанні, яке обговорюєш.
Ти просто ПОВИНЕН. Без усіляких "але".
Бо ти лідер країни. В нашому випадку - лідер великої перспективної країни, сильних духом людей. І ти не "дотягуєш" до тих, чиї інтереси представляєш.
Ось така моя думка. Бо вираз "нє богі горшкі обжигают" - повня маячня. Навіть для того, щоб "обжигать горшкі", ти повинен бути професіоналом.
