Уявіть собі, що до армії рветься доброволець - ідейно накачаний, дуже мотивований робити смерть ворогам, політично грамотний і патріотичний, що аж шуба завертається. І плюс до цього - чудово знає свої права і Конституцію.
Ну то чудово - скажете ви - армії якраз такі і потрібні.
І в чомусь ви будете праві, але лише в чомусь, бо будь-який досвідчений командир, навіть не замислюючись, обміняє трьох таких рекрутів на звичайного дядьку з села віком 35+.
Це парадоксально і неймовірно, але це так.
Причин тому декілька.
1.Будь-який командир (як, в принципі, і начальник на цивільній роботі) оцінює бійця з точки зору його користі для загальної справи та баланс між користю та проблемами, які від цієї людини виникнуть.
Від умовного дядьки з села користь середня, але і геморою зазвичай ніякого.
Від ідейного патріота гемору завжди багато. Завжди. От скільки разів це бачив за 8 років - навіть не порахуєш.
Тому що ідейний патріот, як відомо, прийшов ворогів пачками на сніданок їсти, а не оці ваші окопи рити чи тушняк для кухні розвантажувати. Хай це роблять спеціальні підрозділи, а він має зайти у виритий для нього окоп, воювати, а потім відпочивати у виритому для нього бліндажі. І взагалі - де вайфай? Чому нема? То хай Старлінк дадуть! Нема? Подзвоніть Ілону Маску, бо я зараз на гарячу лінію подзвоню, що тут командування хєрове!
2.Умовний дядько з села - звичний до непростих побутових умов і зазвичай має руки з потрібного місця. До війни ставиться філософськи - йому що кабанчика різати, що окупантів, без різниці.
Ідейний патріот зазвичай дуже швидко перегорає, тому що війна та армія в цілому виявляється зовсім не такою, якою він її уявляв. А так трапляється завжди, у 100% випадків. І тут одне з двох - або людина вигорає, або стабілізується та адаптується.
З перегорілих ідейних патріотів, доречі, виходять чудові аватари, бачив.
3. Війну виграють саме такі прості сільські дядьки - спокійні, мовчазні, розсудливі, філософські. Вони є звичайними робітникам на цій війні. Тому що війна - це робота, а не мітинг.
Чи може ідейний патріот стати нормальним бійцем? Та запросто. Але якщо знайде у собі сили адаптуватися до армії, яку він уявляв зовсім не такою.
