Трохи затримався з останньою частиною про МВФ, був занятий по справах. В цій частині видам свої остаточні висновки про те, чим викликаний формат взаємодії України з МВФ. Чому це був раціональний формат, і чому він раціональним бути перестав. Ну і найголовніше чого б я волів побачити від МВФ. І це звісно не формат "йди звідси поганий МВФ". А зовсім навіть навпаки.
МВФ та Єгипет. Частина 3
Вітаю всіх, хто дочитав до заключної, третьої частини лонгріду про МВФ, Єгипет і Україну! Коротко нагадаю, що в першій частині йшлося про доцільність порівняння України з Єгиптом у контексті МВФ. У другій ми виявили, що в Єгипті Фонд не висуває ультимативних вимог до місцевої (відсутності) демократії – а радше управляє ризиками в умовах капітально корупційної державної моделі, зовсім не поспішаючи цю модель демонтувати. У третій частині я спробую відповісти на головні питання: чому МВФ може дозволити собі одну логіку дій у Єгипті і зовсім іншу в Україні? І чи є для цього якесь інституційне пояснення?
Спойлер. Воно є.
Отже, почну із того, що в назві “Міжнародний Валютний Фонд” є ключове слово. Якщо ви думаєте, що це слово “фонд”, мовляв, МВФ це такий собі великий банк, то ні, це не так. Жоден банк не нагадує щодня підприємцю-кредитору, що той має підвищити соціальні виплати працівникам. Тож ключова буква у абревіатурі – М, а слово – Міжнародний. Фонд дуже, дуже сильно зацікавлений в стабільності міжнародного ринку.
Причина, чому МВФ набагато більше вимог ставить до України – це український народ. В сенсі, насправді дійсно крутий, схильний до змін і бажаючий демократичного розвитку народ. Ми настільки потужні у своєму прагненні до самопокращення, що в нас вірить найбездушніший банк на планеті. Вірить несамовито. Поки що звучить дуже поетично і незрозуміло? Зараз поясню.
МВФ не має жодних ілюзій щодо того, що станеться, якщо він почне системну боротьбу з системною корупцією в Єгипті. В сенсі, коли почне вимагати цієї боротьби і закручування гайок – як він вміє. Уявіть, що МВФ прийде до єгипетського диктатора із тими ж вимогами, що й до нас. Перезапускайте суди, формуйте нові антикорупційні ограни, а ось тут радикально скорочуйте тіньову економіку, а то не буде нової програми і нових траншів. Цілком ймовірно, що після цього там дійсно впаде режим диктатора (зрештою, навіть для самого Єгипту це не в новинку). Але є одне але. Щойно уряд та диктатура ас-Сісі падуть, до влади в Єгипті на абсолютно чесних виборах прийдуть ісламісти. І це вже було. А що роблять зазвичай ісламісти, щойно дориваються до влади? Впроваджують шаріат. Роблять конкретні чистки в армії. І починають підтримувати союзників-ісламістів.
Міжнародному (знову підкреслимо це слово) Валютному Фонду таке відкриття порталу в пекло аж ніяк не вигідно і непотрібно. Що означає для міжнародного ринку навіть одна “поїхавша” на радикальному ісламі країна в цьому регіоні, ми з вами можемо спостерігати в режимі реального часу на прикладі Ірану. Так, щойно диктатора буде скинуто, постреволюційний Єгипет перетвориться на постреволюційний Іран. Найбільша армія на континенті стане сповідувати радикальну ідеологію. Суецький канал, як одна з основ світової економіки, перетвориться з економічного бустеру на зону підвищеної небезпеки. Частина із ста мільйонів населення візьме до рук зброю, буде відкрито підтримувати Газу і вчергове почне війну з Ізраїлем. Наслідком стануть сотні тисяч, а може, й мільйони мігрантів, різнобічні економічні негаразди, дестабілізація в сусідніх країнах Африки, а може, й Близького Сходу. Бонусом можна додати розквіт тероризму, який ас-Сісі не поборов навіть із всією своєю диктаторською владою.
Саме тому МВФ все робить вірно в Єгипті. Він цілком виправдано вважає: не те, що антикорупційні дії – навіть вимоги таких дій призведуть до того, що вимагати не буде від кого. А проблеми Єгипту стануть проблемами всього регіону, кожної країни в ньому, і зрештою, всього світу. МВФ геть не потрібні глобальні наслідки і світова дестабілізація, тому і питання, які можуть призвести до хитання режиму ас-Сісі, він не чіпає системно та свідомо. Логічно, банк думає, як банк. Він розуміє, що соціальні виплати та спрощене оподаткування Єгипту не завадять і до повалення влади не призведуть, тому і включає це в маяки. А те, що до повалення влади призведе, не включає.
Так а що ж із нами? А у нас активний історичний процес і найкращий у світі народ. І я зараз навіть без сарказму. Що ставалося у нас після всіх революцій? До влади приходили все більш демократичні та все більш проєвропейські уряди. І міжнародники звикли до того, що якщо у нас станеться (навіть через вимоги МВФ) якесь цивільне заворушення, то до влади прийдуть люди кращі, ніж були до цього. Така вже специфіка українського бунту: якщо ми протестуємо, то вимагаємо влади не фундаменталістів, а реформаторів. Не особливого шляху, а відкритих дверей у Європу. Звісно, потім ми від бунту втомлюємося і обираємо не кращих із кращих, які в результаті довіру не виправдовують – але це до наступного бунту, або ж до виборів. До речі, чесних – у порівнянні з Єгиптом так точно. Наша релігія – не радикальний іслам, а свобода. Це певним чином робить нас останньою Тортугою посеред Європи, але Тортугою із цивілізованим вектором.
Зміна влади у сучасній історії проходила у нас останнім часом на тлі величезних викликів, і попри все ми спромоглися свою державність зберегти. Ми завзято захищали свої прагнення. Ми зберегли європейський вибір, цивільну владу та демократію, зберегли своє право на протест та на контроль за владою. Згадайте картонкові протести літа 2025: в нас не те, що існування, а навіть незалежність антикорупційних органів захищає сам народ.
Порівняння нас з Єгиптом і показує ту саму системну відмінність у відношенні до нас, до українського народу, серед міжнародних спільнот, і МВФ зокрема. Здається, всі повірили, що з нами нічого не може статися, бо ми українці. Ми зберігаємо демократичну політичну культуру під час війни. Ми протестуємо проти чого завгодно, ще й краще, ніж американці, у яких право на повстання записано в їх Декларацію Незалежності. Ми боремося проти корупції так, що під ударом може опинитися будь-хто. Не треба ніяких запобіжників, каже весь світ, українці впораються, що ти з ними не роби.
І все це було би дійсно так, якби не величезний слон у кімнаті – повномасштабне вторгнення. У випадку широкого соціального невдоволення (або навіть у випадку зменшення довіри українців до нашого уряду) мова буде йти не про нові вибори, на яких до влади прийдуть кращі, як бувало завжди. Виборів (очевидно, проєвропейських) у нас не допустить росія, яка при самій спробі організувати передвиборчий процес влаштує нам ще більший терор, ніж зараз – буквально кинувши всі сили на вбивство цивільних та на дестабілізацію і фронту, і тилу. Широке соціальне невдоволення призведе до того, що ми будемо не здатні опиратися навалі росії. Або будемо здатні опиратися набагато гірше. А якщо росіяни прийдуть, мови про вибори взагалі не буде – за прикладом далеко ходити не треба, достатньо подивитися на окуповані території.
І справа не тільки суто в нас. Європа переживає катастрофічну системну кризу безпеки, яку визнають вже, здається, навіть найтугіші вестернери. Остання вільна республіка у Європі, яка чинить опір за всю Європу, це щось набагато більше за Єгипет з його Суецьким каналом. І це вимагає поваги. Поваги саме до свободи українського народу.
Саме час з’явитися коментаторам у стилі “ага, то ти вимагаєш у МВФ свободи для нашої влади та нашої корупції, як всі ті, хто кричить про міжнародний диктат та поганий МВФ?”. Але ні, я жодного разу не сказав, що МВФ поганий, радше навпаки. Я кажу лише про таку ж повагу і розуміння до українського народу, які Фонд проявляє до народу єгипетського. Саме тому я звертав увагу на проєкти соціальної підтримки та спрощеного оподаткування у Єгипті. І звісно, я не хочу, як і будь-який українець, щоб у нас з’явився якийсь аналог єгипетського ай-Сісі чи інша форма диктатури.
Але все ж є дещо, в чому я дійсно звинувачую МВФ.
Не у тому, що він бореться проти нашої корупції, а в тому, що він їй потурає. Він слухає наш уряд та його агентів (в питанні з ФОПами так точно, а загалом-то і в купі інших питань). Якби ми були в Єгипті, то МВФ би не слухав голову Мінфіну, який каже, що з Митницею та Податковою все складно. Бо міністр фінансів у нас лише формально керує і тим, і тим. І нічого з ними зробити не може (чи не хоче).
Якщо б МВФ дійсно поважав український народ не гірше за єгипетський, він сказав би: дякую за розрахунки, ШАНОВНИЙ Мінфіне. А тепер давайте оцінимо вклад ФОПів у доходи держави, та й загалом оцінимо рівень життя домогосподарств. А давайте реально порівняємо, як працює ПДВ в Україні і в Європі. Давайте щось зробимо із цим клятим СМКОР в Податковій, може навіть і відмінимо, і тільки після цього будемо думати про введення ПДВ для ФОПів.
Бо війну веде не уряд, він нею лише керує, а війну веде український народ. Народ, значна частина якого – це фізичні особи-підприємці, просто хтось вже мобілізований чи волонтер, а хтось ще ні. І наша війна впливає не тільки на нас, а на всю Європу, та її перспективи. Давайте поважати те, як український народ заробляє гроші та живе в умовах найстрашнішої за останні 80 років війни.
Я не знаю, чому міністр фінансів України не лізе в Податкову чи в Митницю. Причини можуть бути різні, але результат ми всі бачимо. Як би там не було, міністр фінансів – чомусь остання людина, яку непокоїть соціальна нестабільність. Те, що він вперто не помічає нинішньої ситуації в Податковій та Митниці – це, по факту, корупція або бездіяльність, яка підживлює корупцію. А МВФ, так виходить, цю корупцію і проблеми міністра поважає. А український народ не поважає. Інакше Фонд спочатку шукав би гроші десь в обов’язках міністра, наприклад, в контролі за Податковою та Митницею. А вже потім ішов би до українського народу, який веде бізнес на останньому літрі бензину в генераторі, заряджаючи його десь між обстрілами та блекаутами.
Сюди можна сміливо додати і оподаткування посилок. У нас є проблеми з контрабандою, ніяких заперечень. То, може, спочатку потрібно щось налагодити у Митниці, яка кришує контрабанду? А вже потім фіскалізувати народ, який веде війну за всю Європу? Але план на Митницю у МВФ є на колись в майбутньому, а ось тиск на ФОПи та мита на посилки вже вписані в обов’язкові до виконання пункти. Бо поваги до української корупції у МВФ, так сталося, набагато більше за повагу до проблем українського народу.
Це не тому що МВФ корупціонер. Просто так простіше. Так Фонд звик діяти. У реальності якої вже нема.
Додамо до списку претензій ситуацію з РЕР-ами (політично значущими особами) і декларантами. Ви ж у МВФ дивились матеріали Міндічгейту? Впевнений, що дивились. Скільки там фігурантів схеми є РЕР-ами або декларантами? Не так вже і багато. І навіть таким фігурантам це не дуже завадило вкрасти сотні мільйонів доларів. Бо якраз нечисті на руку схематозники добре вміють створювати фонди у Швейцарії, купувати офшори, шукати підставних осіб. Але від обов’язкових декларацій та належності до статусу РЕР страждають не те, що тисячі – сотні тисяч далеких від корупції людей. Навіщо всім цим людям ускладнюється життя, якщо аби спіймати РЕР-корупціонера чи корупціонера з декларацією все одно потрібна супер-спецоперація НАБУ? Навіщо це, якщо НАБУ працює по окремим персонажам, а декларантів мільйон? Якщо мова про трьох міністрів, то чому треба мати мільйон декларантів? І навіщо? І які це має наслідки?
Може, МВФ слід було би замислитися, а чому наші привладні корупціонери так легко погодилися на введення довічності РЕР-ів та на широкі критерії декларування? А тому, що для корупціонерів це – лише імітація, яка їм ніяк не завадить. Ба більше, такі широкі та невибіркові критерії, корупціонерам лише допомагають, бо перевантажують антикорупційну систему. І поки НАЗК перетравлює мільйон декларантів, ті кому треба, тихенько вирішать справи із НАЗК за двадцятку. Про що ми дізнаємося, знову ж таки, тільки після спецоперації НАБУ.
Мені можуть закинути на це, що широке декларування та повернення довічного статусу РЕР було вимогою не стільки МВФ, скільки українського громадянського суспільства. Цікаво тоді, чому все менше представників цього суспільства воліють визнавати, що це була їхня вимога, а посилаються то на волю ЄС, то на сам МВФ. Також цікаво, хто саме ці окремі представники і наскільки вони представляють український народ, український бізнес тощо. І ні, я не вважаю, що окремих представників слухати не треба – треба слухати всіх, аби мати об’ємну неупереджену картину. Але я вважаю, що думки та слова – це лише думки та слова. Ми ж українці, у нас кожен хоче висловити свою цінну думку і взагалі, кожен може бути гетьманом, така в нас традиція. Але хотілося би, щоб у взаємодії з МВФ ми спиралися не на думки чи слова, а на цифри та об’єктивні дані. І щоб у нас, як в Єгипті, було вписано в маяки дослідження домогосподарств, а не ілюзію про те, що економічну або соціальну експертизу наслідків якихось реформ дадуть люди, які, схоже, в соціології та економіці не дуже розуміються.
Чи є у МВФ дослідження серед колишніх та поточних держслужбовців, як вони оцінюють нинішній рівень декларування та визначення статусу РЕР? Може МВФ знає, які наслідки від подібних реформ були би в Єгипті? Може досліджує, з якими наслідками стикнулися українці, які пішли на держслужбу змінювати країну, а зіткнулися із купою головного болю у вигляді декларувань та РЕР-обмежень? Боюсь, таких досліджень немає.
Чи в курсі МВФ, як згаданий мною Floor on social spending в загальній цифрі, відносно до держбюджету, впливає на життя українських ВПО? Скільки вони по факту отримали допомоги? Де вони живуть, в яких умовах, як знімають квартири декілька мільйонів людей?
Чи знає МВФ, що мобілізований РЕР все одно залишається РЕРом, і отримає блокування всіх рахунків, якщо особисто не з’явиться у відділення банку? Що людина, яка автоматично стала РЕР (або навіть особою пов’язаною з РЕРом), бо колись реєструвала ГО, має якимось чином відпроситися із лінії бойового зіткнення і з’явитися у відділення банку, щоб пояснити там, хто скидав їй на карту тисячу гривень на ремонт корча? Що родина РЕР-а, поки він захищає всю Європу, також матиме всі ці проблеми, як пов’язані особи? МВФ може спитати про це, наприклад, у Швеця, який одночасно і ВПО, і РЕР, і мобілізувався сам у 2022. Але чомусь не питає.
Чи, може, МВФ, окрім статистики та розрахунків Мінфіну, мав якусь окрему інформацію про те, які наслідки буде мати впровадження ПДВ для ФОПів? І економічну, і тим більше, соціальну? Не мав. Навіщо? Візьмемо розрахунки від українських корупціонерів, а якщо вони помиляються чи, навіть, свідомо нас обманюють, то волелюбний український народ їх винесе з ноги. І до влади, як завжди бувало, прийдуть кращі.
Але чи прийдуть? І коли прийдуть?
Виборів в Україні найближчим часом, ймовірно, не буде. І кращі прийдуть не скоро, якщо взагалі прийдуть – зокрема тому, що МВФ наразі не поспішає міняти тактику дій в Україні. Не хочуть нормальні люди йти міняти державу, бо і ти, і твої родичі будуть проклят статусом РЕР навіки. Ця тактика ще так собі працювала в умовно мирний час, але тепер ситуація змінилася. Тиснути треба на тих, хто вже є при владі. Які б там посади та статуси вони не мали. Але тиснути не через чиїсь думки, а через об’єктивні факти та цифри. Це складно, я розумію. Але це цілий МВФ, читати їхні документи про іншим країнам – одне задоволення. Швець он взагалі каже, що дослідження країни він починає зі звітів Фонду, якщо вони є.
Тож на задане на початку питання мені доведеться, вибачте, відповісти питанням. Чому в Україні для МВФ перевагу мають не цифри та об’єктивна реальність, а думки та слова якихось людей, зокрема, корупціонерів?
Висновок
Від банку, яким МВФ по суті є, не можна вимагати нераціональних рішень. Але ж можна вимагати саме раціональних.
Ми не менш важливі, ніж Єгипет, у міжнародному контексті. Я навіть думаю, що набагато більш важливі. Для прикладу, ситуація в Єгипті на нас впливає доволі опосередковано, може ось на ціну пального вплинути. А от ситуація у нас впливає на Єгипет так, що це вписано у їхні ризики. І на їх регіон впливає так, що шейхи подзвонили у телефон кожного українського виробника дронів-перехоплювачів.
Ми прикриваємо всю Європу, один з найбільших ринків у світі. Чи справедливо, що місія МВФ в Єгипті орієнтується на позицію єгипетського народу, бо він потенційно може радикалізуватися і стати некерованим – а місія МВФ в Україні на позицію українців не зважає взагалі, бо ми чемні і цивілізовані? Я вважаю, що несправедливо. Навпаки, до нас треба більше і набагато більше уваги. Саме через те, що ми чемні і цивілізовані, і що тільки від нас і нашої спроможності чинити опір залежить доля європейського ринку. Не повинна навіть виникати ситуація, коли МВФ підтримав якусь реформу, якій опирається хоча б широке громадянське суспільство в Україні. Бо це і є ті люди, які зараз і працюють в уряді і мобілізованими в армії. Це ми тримаємо європейський світ. Нас ніхто не представляє. Ні я. Ні НГО, де я є. Ні якісь інші НГО. Ні навіть правляча коаліція у ВР (смішно) чи там уряд (подвійний сміх). Так у вільній Україні влаштовано. Така наша Свобода, яку не змогла зжерти росія. І це сталося не просто так.
Я вимагаю не припинення місії МВФ в Україні, наше виживання від цього буквально залежить, хто б там що не казав. Я прямо вимагаю кратного розширення місії МВФ в Україні та її бюджетів, збільшення кількості працівників та незалежних експертів, збільшення кількості досліджень та сурвеїв, кількості незалежних опитувань та стрес-тестів. Звісно, це буде дорого та складно, але без цього вся Європа може опинитися у ситуації, коли думати доведеться вже не про макроекономіку, а про те, як вигнати зі свого подвір’я руського Івана.
МВФ в Україні треба говорити з усіма – з народом, підприємцями, бізнесами, ФОПами, отримувачами пільг, отримувачами допомоги, РЕРами, декларантами, представниками збройних сил і ще багато ким, настільки об’ємно, наскільки це можливо. А після цих опитувань треба отримати і оцінити цифри. І це та робота, яку вам, шановний МВФ, необхідно виконати, бо слово МІЖНАРОДНИЙ у вашій назві існує не дарма.
Просто зважте на те, що доля і європейського ринку, і Європи, і в ширшій перспективі – світу – залежить багато в чому саме від нас, від народу України. Нас треба зважувати. І не дай Бог вам необачно зважити нас легкими. Бо за Mene, Mene та Tekel йде Upharsin. А наші вороги небезпечніші за персів, про яких мова йде в цьому вислові. Без наших ворогів сучасні перси не стали би такою проблемою. Але і ісламістський Єгипет, і навіть Іран аятол буде раєм порівняно із тим, чим стане Україна, якщо впаде. Можна прочитати про це в історії, всього сто років пройшло.
І якщо ви не бажаєте пережити цю історію ще раз, варто поважати український народ.
