Бачу, як стараються «позитивні» і їхня ботва знівелювати протести людей проти президентсько-парламентського свавілля.
І розумію, що вони так нічого і не розуміють. Бо не за хороше НАБУ чи за хорошу САП вписується громадянське суспільство. Не за те, щоб мати змогу їздити в Європу по безвізу. Ми навіть розуміємо, що європейська допомога найближчим часом не скоротиться, бо це допомога не тому бовдуру, якого обрав «мудрий нарід», а ціна виживання і стійкості країни.
Громадяни України відстоюють цінності і принципи, за які виходили на Майдани і за які зараз воюють і вмирають.
Давайте повернемося до створення незалежних антикорупційних органів. Нагадаю, що мова йде про таку структуру:
- орган, який займається формуванням та реалізацією державної антикорупційної політики, а також запобігає корупції - це НАЗК;
- орган для розслідування корупційних злочинів, вчинених вищими посадовими особами, та притягнення їх до відповідальності - це НАБУ;
- орган для процесуального керівництва досудовими розслідуваннями НАБУ, підтримання державного обвинувачення в суді та представництва інтересів держави у справах про корупційні злочини - це САП;
- орган, створений для здійснення правосуддя у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів, віднесених до його підсудності - це ВАКС.
І це не жартома і не просто так створили таку структуру і такий алгоритм. І, відповідно, озвучили таку вимогу з боку ЄС.
Чи ми самі не знаємо і не розуміємо, що рівень корупції в країні страшний. Відповідно, рівень довіри до всіх, без виключення, органів державної влади - нижче плінтуса. Відповідно, і до поліції, прокуратури, суду теж.
Хто має це все виявляти, боротися, виносити судові вироки? Ті ж органи, які знівельовані в очах громадськості і не мають жодної довіри.
Додайте до цього всього ще вплив через повноваження президента. Бо саме президент України призначає генпрокурора - за згодою Верховної Ради. ВР призначає голову СБУ - за поданням президента. Міністра внутрішніх справ подає прем'єр/міністр, якого призначає Рада - за поданням президента.
І всі ці органи прямо чи не прямо контролюються президентом. Саме президент має всі можливості і всі важелі, щоб милувати слухняних і карати неугодних.
І саме тому, після всіх консультацій з європейцями, після напрацювання бази і створення відповідних законодавчих умов, створили органи, голови яких призначаються за конкурсом. За максимально відкритими і прозорими. З контролем з боку відповідних європейських структур для забезпечення не декларованої, а справжньої незалежності.
Точно такий же принцип сповідувався і при формуванні громадських рад, які, маючи прописані функції, з боку суспільства контролюють певну частину процесів. Кадрові призначення, наприклад.
І все це для того, щоб ми, нарешті, вийшли з цієї ери корупційного палеоліту.
Все це, нарешті, було створено. Зі скрипом і палками в колесах. Зі спробами, і іноді вдалими, призначення більш своїх і лояльних до системи людей.
Чи маємо ми ідеальні антикорупційні органи? Ні. Але ми маємо базу. І ми маємо початкові процеси позбавлення ярма тотально гнилої системи державного управління, де як рибини у воді, комфортно, почувають себе все ті ж «5-6 ефективних менеджерів».
При кожному новому генеральному прокурору починалось одне і те ж саме: прокурор намагався підімʼяти під себе антикорупційників. Напряму це зробити було тяжко. Тому просто шкодили, перешкоджали, убезпечувалися махрові корупціонери.
Саме таким чином, за допомогою генпрокурора, з-під удару вивели Татарова. Не дали оголосити підозру.
А от з убезпеченням Чернишова не змогли нічого вдіяти. Тому і було продемонструвало, хто в домі хазяїн.
Бо до чогось надто компрометуючого добралися детективи НАБУ. До чогось надто чутливого.
НАБУ, на жаль, не стало тефлоновим - тим, до якого нічого не прилипає. І справи зливали, і хабарі брали. Є факти і вони оприлюднені.
Можна зараз скільки завгодно вигукувати: от бачиш, вони такі самі! В чомусь - такі самі. Тому що з тієї ж гнилої системи прийшли. І так, закони, навіть правильні, ідеальні, не убезпечують від злочинців в рядах гарних структур. І так, з цих антикорупційних структур людей звільняли. І оголошували підозри.
Бо саме з розчаруваннями і кровʼю формуються подібні структури. А ви думали, як це відбувається? Немає такого поживного бульйону, з якого можна виростити мікроорганізми, які потім стануть ідеальним детективами.
Що відбулося зараз? Руками Верховної Ради президент України знищив будь яку незалежність антикорупційних органів.
Цей генеральний прокурор, який призначений з благословіння Ради і бажання президента, тепер матиме доступ до всіх справ і саме він стає важливою персоною у цій системі.
І я їх розумію. Бо антикорупційні органи надто близько підійшли до оточення президента. А, можливо, і до нього самого. Злі язики розповідають, що, начебто, Чернишов опікувався особистими коштами владних чуваків.
Швидкість, з якою розглядався на комітеті законопроєкт (вранці), голосувався у Верховній Раді (початок дня), підписувався президентом (ввечері, а перед тим кілька разів то зʼявлявся, то зникав на сайті президента) свідчить про те, наскільки болючим і принциповим для президента було це питання.
Тому ми можемо констатувати: антикорупційні органи перейшли повністю на керування в ручному режимі. Що б при цьому не розповідали вам фоточки «єдності» з президентського кабінету.
Тут можна згадати кейс Біньяміна Нетаньягу, премʼєр-міністра Ізраїлю. Його спроба провести судову реформу, яка значно обмежила б повноваження Верховного суду та посилила б контроль уряду над призначенням суддів, викликала безпрецедентну кризу та масові протести по всій країні.
Так, у нас є питання щодо ефективності НАБУ і САП. Але те, що зроблено зараз Радою і президентом, НЕ ВИРІШУЄ проблему ефективності.
Антикорупційні органи треба чистити. Так, звільняти і карати, якщо є необхідність. Бо це - єдиний нормальний шлях. Тут мова не про те, що від нас чогось хоче ЄС. Тут питання здорового глузду і нашого виживання в буквальному значені цих слів.
Зараз виходить, що ті, хто так і не зміг побороти корупцію, її очолив. Прекрасно ж.
І смішне наприкінці. Хоча, яке воно там смішне.
Центр протидії корупції повідомив наступне:
«Вчора Служба безпеки України повідомила, що викрила детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова у веденні бізнесу з рф, а саме з Республікою Дагестан. Однак в СБУ переплутали республіку рф з країною Узбекистан. СБУ повідомило: як встановило розслідування, він виступав посередником у продажі партій технічної коноплі свого батька до рф (республіка Дагестан).
Водночас, якщо вслухатись саме в оприлюдненні СБУ уривки, мова йде про продаж насіння коноплі, які затребувані державною програмою Узбекистану».
Ото у них все приблизно так, як на фото - жодної різниці.
