Панове, я й сам вважаю що говорити про партійні рейтинги під час війни – безумство. Я цілковито поділяю тезу що під час війни треба забути про політичні амбіції та зосередитися на захисті країни. Та позаяк чинна влада харизматичного успішного головнокомандувача відправила у відставку бо був надто популярний, і під час війни вирубила з кабельних мереж патріотичні телеканали бо вони підтримували опозицію, доводиться діяти за принципом «з вовками жити – вовчою вити».
Повідомлення депутата Олексія Гончаренка (ЄвроСолідарність) про те що в ОПУ провели нараду з головами регіональних організацій «Слуги народу» про організацію виборчого процесу, серед зелених пабліків на соцмережах породила формену істерику. Хоча, ознаки підготовки влади до виборів помітні. Це й поширення рекламних газет, і нападки на опозицію, які не припиняються ані на тиждень. Бруд проти Порошенка весела компанія Іванов-Петров-Гладких разом з родичами Портнова ллють практично щодня.
І це дивно. Бо ті самі професійні прибічники ЗЕ вперто переконують нас, ніби рейтинг Порошенка і його політсили кричуще низький.
Доречне питання – якщо рейтинг Порошенка дуже низький, для чого витрачати проти нього такі шалені ресурси?
Відповіддю може бути новина яка пройшла трохи непоміченою. За дослідженнями Internews Network в Україні, що проходять в межах Медійної програми USAID рівень довіри до Офісу президента України від початку 2024 року упав на аж 25%. Причини зрозумілі – бусикова мобілізація, стрибок цін, подорожчання пального (тобто ціни ще зростатимуть) тощо.
Наразі довіра до ОПУ ще доволі висока – у тій чи іншій мірі їм довіряють біля 40% українців. Але. Зростати рівню довіри нема з чого. Економічні показники в Україні вочевидь не покращаться – навпаки на нас чекають нові «кінці світла» та заморожені бюджетні програми. На фронті справи так само кепські. Якщо вже такі віддані наші союзники як президент Чехії Петр Павел говорить, що ми мусимо змиритися з втратою частини територій, то очевидно що втрати неминучі. А, нагадаю, до 70% українців перемогою України у війні вважають ті самі «кордони 1991 року» про які команда Зеленського нам товче від самого початку вторгнення. Територіальні втрати замість кордонів 1991 року – тут у багатьох стійких прибічників ЗЕ потече дах і з’являться питання про «травневі шашлики» та про вагнергейт.
Звісно, ці люди не стануть голосувати за Порошенка. Вони зроблять для зеленої влади набагато гірше. Вони взагалі не прийдуть на вибори.
Це і є відповіддю - саме цього бояться в ОПУ. Кредит довіри виданий владі суспільством на початку вторгнення стрімко зменшується і становище повертається до того, яке було напередодні повномасштабки. Тобто, коли ЄвроСолідарність за підтримкою обігнала «Слугу народу». Я писав тоді, нові вибори мають всі шанси стати «боротьбою фанклубів», бо більшість виборців їх проігнорує. Люди розчаровані у Зеленському не прийдуть на вибори. А от фанклуб Петра Порошенка прийде весь, ще й буде напередодні виборів агітувати друзів, родичів та знайомців з натхненням і заповзяттям.
У цих умовах Петро Порошенко має реальні шанси на перемогу. Так, це не буде перемога в першому турі як у 2014 році. Але поборотися Петро Олексійович має за що.
В ОПУ це чудово розуміють. І інструментів для зупинки падіння свого рейтингу вони не мають. Тому покладаються на перевірене – на нові й нові дози чернухи проти Петра Порошенка і його партії.
Це – замість створювати Уряд національної єдності. Це – під час війни. Не на часі - ви ж розумієте?
