"Чому іноземні інвестиції не гарантують технологічного розвитку в країнах, де вони мають свої виробництва?" - Павло Вернівский

"Чому іноземні інвестиції не гарантують технологічного розвитку в країнах, де вони мають свої виробництва?" - Павло Вернівский

І як тільки ці інвестори залишають країну, то країна не зможе побудувати на цій базі власного виробництва.

Edward Dotsenko пише, що коли інвестор приймає рішення залишити країну, то ще «залишаться все ж таки звільнені місцеві технологи, керівники цехів, менеджери з якості, офіс і т.п. Можливо ще з базою креслень, політик, карт різних процедур і т.п. А головне з розумінням, за якими правилами робиться умовний мерседес. Якщо зібрати їх потім разом на заводі по виробництву наприклад, дронів, то ці дрони будуть нічим не гірші за умови, якщо всі, підкреслено, всі правила якісного виробництва будуть дотримані».

А тепер я скажу власну думку. Воно то ніби і так, але не все так просто. Виробництво в Мексиці (чи іншій країні) це лише одна шестерня в механізмі будь-якої транснаціональної корпорації (ТНК).

І ця шестерня не може крутитись сама по собі. Для її роботи треба R&D підрозділ, який знаходиться в іншій країні.  Розгалужена система постачальників, яка працює з ТНК, а не самим заводом. А імідж та фінансові можливості ТНК дозволяє вибудувати з ними унікальні відносини. І цей постачальник має впевненість скільки цьому заводу треба комплектуючих на місяці вперед. ТНК це також розвинена система дистрибуції, яка дозволяє їм продавати свою продукцію в різних країнах світу.

Тому навіть якщо інвестор залишить країну, а якомусь бізнесмену вдасться зберегти персонал та накопичений досвід роботи, то це не гарантує йому успіху.

Тому що вам треба заново вибудовувати відносини з постачальниками. І тут питання не тільки в довірчих відносинах( хоча це мегаважливо). Питання тут стоїть в тому щоб переконати постачальників, що ви зможете продавати певні обʼєми продукції.

Тільки от таких гарантій постачальнику дати не зможете, бо систему продажів треба будувати з нуля. Навіть побудувати дистрибуційну мережу це мега складне завдання.

Коли ви будете замовляти дороге обладнання, то вам треба також врахувати чи зможете ви його завантажити виробництвом.

І в кращому разі, ви почнете з нуля. З невеликих замовлень. В свою чергу, чим довше буде продовжуватись цей період, тим важче вам буде утримувати свій персонал. Бо людям треба платити зарплати, а у вас нема продажів.

Тоді вам прийдеться звільняти працівників. І вже на цьому етапі можуть виникнути проблеми. Бо кого звільняти? Дорогих технологів чи звичайних працівників. Скоріш за все ви знайдете баланс, щоб зберегти мінімально необхідний персонал для збереження поточної діяльності.

Значна частина приміщень буде стояти. З мінімально необхідним обладнанням.

І вже тут почнуть виникати проблеми. Бо вам буде складніше підтримувати ті технологічні вимоги до процесу. Вам буде складніше побудувати систему організації праці, бо все буде впиратись в замовлення і рівень завантаженості підприємства.

І врешті-решт, ви закінчите тим, що ваш технологічний завод перетвориться на звичайне невелике підприємство, яке не відрізняється нічим іншим від інших підприємств в країні. Тому в Мексиці є багато іноземних інвесторів, які десятки років працюють в країні, але вони так і не змогли побудувати власних потужних виробничих брендів.

А для того, щоб ці інвестори приносили користь, то необхідна державна стратегія. Тільки не у всіх країнах вона є.

В Житомирі є завод Kromberg & Schubert. Це відомий міжнародний виробник електричних систем та кабелів, який постачає свою продукцію відомим автомобільним брендам, як Volkswagen.

А тепер уявімо гіпотетичну систуацію. Якийсь український бізнесмен знайшов спосіб як переманити весь персонал заводу і отримати повний технологічний процес виробництва. Сам факт це щось з області фантастики, але припустиму що це можливо.

Чи зможе він маючи весь персонал, певні знання та досвід побудувати аналогічне підприємство, яке буде не гірше? Комусь це може бути смішно, але тут треба розуміти чому це не так просто.

Уявімо, що в нього вже є приміщення. Якесь обладнання.

Далі цей бізнесмен має зустрітись з замовником. Домовитись про зустріч з відповідальним за це питання з компанії Фольксваген.

І я думаю, що перші питання, які задасть працівник VW будуть такими: А ви хто? Який у вас досвід? Чи раніше ви виробляли таку продукцію? Кому її постачали?

І вже на цьому етапі, вам як ноунейму треба переконати закупівельника від VW, що ви зможете постачати такі самі якісні кабелі як і Кромберг. В свою чергу це не просто завдання з зірочкою, а «місія нездійсненна».

Після того як ви не отримаєте замовлення від VW, то вам доведеться шукати інших клієнтів. І можливо вам пощастить знайти якихось невеликих замовників.  

І вже на цьому етапі, ви не зможете своїм працівникам гарантувати ні зарплату, ні збереження робочих місць. Тому що у вас не буде замовлень щоб все це оплатити.

Далі гірше. Для прикладу, на сучасних заводах є непомітні люди, які займаються підготовкою робочих місць. Умовно кажучи, коли робітник приходить на завод, то в нього є технологічне завдання. Під рукою є всі необхідні інструменти, деталі. І він приступає до роботи. І ось цим хтось має займатись.

Коли ж у вас будуть непостійні замовлення, то саме цих людей доведеться звільнити першими. І це буде саме тим першим доміно, яке знищить всі ваші намагання скопіювати досвід іноземної компанії.

Також коли у вас будуть непостійні замовлення, то це до дефіциту оборотних коштів. А через це ви будете змушені замовляти комплектуючі в обмежених кількостях, під певні замовлені. І саме це приведе до затримок у виробництві. Замовлення будуть виконуватись довше. Робоча дисципліна буде падати.

І в результаті ваше підприємство навіть близько не буде схожим на Кромберг взагалі.