Коли відносно росії почали водити міжнародні санкції, путін посміхався й красиво говорив про імпортозаміщення, про розбудову російських підприємств, про користь санкцій для економіки росії.
Росіянці дивилися у рота «великого стратега» та вірили, що ось-ось заживуть пабагатому, побачать зникнення усіх ворогів, занепад Америки, а кожен росіянин отримає щось величне від найвеличнішого стратега. Тому росіяни були готові на усе, аби справилися їх сподівання.
«Бог терпел и нам велел» – це найвикористаніший вислів на росії. Бо за роки путінізма нейропсихотичній інформаційний вплив на росіян зробив більше, ніж пропаганда у часи срср. У мешканців росії абсолютно знищено критичне мислення та зміщені моральні аспекти, що роблять істоту прямоходячу людиною.
Росіяни ненавидять увесь світ. Їм байдуже, православні ці люди, мусульмани, росіяни ненавидять та хочуть знищити будь кого, хто живе не так, як вони, живе за межами їх гетто, й не дай бог, живе багатше чи щасливіше ніж вони.
На росії культ нацизму, фашизму та шовінізму виховується поколіннями з дитячого садочка. Тому написи «на Берлін» та вірші накшалт «ми убьем весь мир», це норма цього схибленого суспільства. Я досі не знаю, як доказати світові, що не просто так росіянці бігають з написами «на Берлін», «на «Вашингтон», бо це їх мрія, яку обіцяв здійснити «великий стратег».
Росіяни готові вбивати, грабувати, знищувати, бо їм обіцяли пабагатому, владу, силу, якісь ілюзії стосовно «володіти світом».
«Володіти світом» – це ще одна мрія росіян й вони з нетерпінням чекають ядерних ударів по столицях європейських держав й тому масово підтримують путіна.
На початку війни – нагадаю, це 2014 рік – росіяни свято вірили в стратегію путіна, як й потім вірили у корисні санкції, саме тому їм так було весело, коли світ почав реагувати на російську агресію санкціями.
Скільки сміху було, коли оголошували перші санкції. «Не смешите наши Искандеры» – пам’ятаєте?
Росіяни були впевнені, що їх країна найвеличніша, як їм показувало їх телебачення.
Вони реально вірили, що їх ресурс працює на їх країну, а не на купку олігархів, наближених до путіна.
Були так впевнені у величі росії, що не звернули увагу на те, що казав їх лідер – «мы запустим российские предприятия, мы избавимся от импортных продуктов и поставок». Он як?
Їх незалежна від інших країн російська федерація, яка здобула свободу від срср, бо розірвала Союзну угоду 1922 року та прийняла Декларацію про державний суверенітет, має 33 роки свободи й за цей час не набудувала підприємств й стала залежною від імпорту, цікаво, як їм це вдалося?
Росіяни навіть не здогадувалися, як вони залежні. Уся їх дута велич залежить від поставок імпортних продуктів харчування, імпортних авто, імпортних запчастин, імпортних виробничих ліній.
Пальмова олія, авто, літаки, ліки, кава, гаджети, соя, молочна продукція… перечень того, що поставляли на росії інші країни, величезний.
Імпортна голка, ось на що підсадив путін росіян, коли знищував економіку росії. Як в свій час підсадив на газову голку політиків Європи. Що ж, ось тут реально геніальний план. Але, з початком російсько-української війни, усі ці голки стали голками смерті Кощея.
Звісно, нічого одразу не змінилося у житті росіян. Бо були запаси, склади. Але згодом, на росії стало якось не затишно. То літаки палають чи падають, то нафтові вишки виходять з ладу, то з аптек зникають ліки.
Чим більше час роботи санкцій, тим більше видно їх результати. Більш того, дії санкцій вдарили не тільки по росії, а й по окупованим нею територіям України, бо росії стало важко утримувати колаборантів.
Так, санкції, це не швидко, як би нам не хотілося. Санкції, це на 5-10 років роботи на знищення економіки росії, це при розрахунку, що росія не знайде обхід санкцій чи не замінить поставників. Нажаль, росія швидко знайшла шпаринки, то санкції працюють більш повільніше, ніж треба.
Але, останні події дають надію на те, що колос на глиняних ногах, вже почав сипатися. Й річ вже не про економіку росії, а про те, що втрата коштів призвела до втрати впливу. Політичний вплив та страх країн, це теж тримало росії на плаву та корону на її голові.
Вплив на політиків, це шалені гроші. А судячи з останніх новин (режим Асада у Сирії впав, Молдова показала зубки, Абхазія починає перегризати російські пута, Грузія підпалила мотузку, якою росія прив’язала її до себе, Румунія), то росія почала економити на витратах, пов’язаних з політичними анклавами.
У росіян просто не вистачає ресурсів, щоб оплачувати усі раніше організовані угруповання.
Ось це найголовніше.
Й знаєте, от прості росіяни готові жити у землянках, аби воювати, я писала про це, та навіть готові деградувати й відмовитися від благ цивілізації, але, це на камеру, як-то кажуть «для понта» й ця позиція найнижчих верств населення. Насправді, як тільки з поличок магазинів та аптек почали зникати продукти та ліки, а їх вартість почала стрімко зростати, то росіяни, яких можна назвати умовний середній клас, одразу змінили точку зору й вже не так масово вважають путіна геніальним стратегом, а санкції корисними.
Перші, хто починає нападати на росії через збільшення цін, дефіцит продуктів харчування чи ліків, це ОРДЛО. Бо ж очікували від росії пабагатому, повне утримання з люксом, так сказати «політичний мішлен», а отримали бурятів та чеченців й зруйновані підприємства.
Вперше з окупації 2014 року мешканці ОРДЛО негативно реагують на піар акції, які спрямовані на показ якоїсь дутої величі. Оце днями стояв гай-гуй з приводу реконструкції у місті Шахти пам’ятника під назвою «слава шахтарської доблесті».
Бо за часи окупації росія знищила на Донбасі усі шахти. Щодо самого міста Шахти – це Ростовщина- то вугільні підприємства там були знищені ще в 90-ті. Й ніхто з того часу там нічого не робив, щоб відновити вугледобичу.
А раніше з приводу відкриття пам’ятника гули б «длительные овации».
Ось на Ростовщині відклали запуск швидкісних пароплавів, бо немає запчастин до них, бо ж санкції. А також призупинено будівництво заводу по виробництву ноубуків, яке було розрекламовано, як здобуття усіх здобуттів за часи путіна.
Й ось ця хвиля набирає обертів по усій росії. Відкладається запуск, пуск, будівництво, єдине, що робиться, це підфарбовуються «губки» тому, що є, ну й, реконструкція пам’ятників доблесті та слави, як без цього.
Ні, звісно ж, навіть занизький рівень життя росіян, навіть черствий пліснявілий кусень хліба, за який вони будуть вбивати один одного, не зупинить плани путіна, бо це інше.
Та й більшість росіян звикли так жити й зменшення соціальних гарантій тільки збільшить їх апетити, щоб розграбувати інші країни.
Й збільшенням військових виплат путін раз за разом стимулює приховану мобілізацію, бо ж, як тільки підіймають одноразову виплату за підписання контракту, до російських військкоматів сунуть добровольці.
Але, вода камінь точить. Зрештою вже багато скарг на забезпечення російської армії. Зрештою, вже є проблеми у військових заводів. Зрештою, нарід захоче оце омріяне пабагатому зараз, а не у «світлому ніколи». Зрештою, занепад росії неминучий й це підірве довіру до «великого стратега» й будь яку пропозицію «мир чи кусень хліба» росіяни приймуть, бо шлунок у росіян завжди перемагає розум.
Нам просто треба дожити до цього й вистояти, бо поки їх ресурс більше ніж наш.
Якби усі ці масштабні та непогані санкції були введені у 2014-му році, ми б вже спостерігали, як сиплеться глина з руїн кремля. Але, маємо, що маємо, ми не можемо вплинути на тих, хто усі ці роки не бачив злочинів росії.
Наразі, ми маємо вперто показувати й доводити світу, що росія – це сучасний фашизм, а путін сучасний гітлер, й увесь світ або загине, або об’єднається, що побороти це зло.
Будемо сподіватися, що санкції будуть збільшуватися, щоб користі для росії від них було ще більше.
