"Чому в Україні не спромоглись подолати снарядний голод?" - Павло Вернівский

"Чому в Україні не спромоглись подолати снарядний голод?" - Павло Вернівский

Тому що виробництво снарядів сприймається як бізнес-проект.

Тому що навіть не занурюючись в специфіку проекту наші недалекоглядні урядовці розуміють, що на створення подібного проекту треба багато місяців, а снаряди треба вже зараз. І обирають більш простіший спосіб закупівлі на стороні.

Тому що на такий проект треба купа грошей. І ніхто не розуміє як і де ШВИДКО їх взяти. Бо навіть існуючі інструменти держгарантій передбачають процедуру отримання банківського кредиту, процес якого може затягнутись мінімум на декілька місяців. А коли мова йдеться про сотні мільйонів долларів, то банки навіть не візьмуться за це питання через існуючу систему ризик-менеджменту. І наш «ефективний» Мінфін разом з НБУ за рік не спромоглись розробити інструмент швидкого фінансування таких проектів.

Тому що навіть коли будь-який менеджер, який хоч трохи зануриться в процес, одразу подумає «та ну нах»! Бо це головняк з пошуком інженерних компаній для будівництва, пошуком обладнання, його закупівлею, пошуком та налагодженням поставок сировини та компонентів. А коли багато чого в Україні нема або не знаєш де знайти і навіть у кого спитати, то за цей процес ніхто не хоче братись.

Тому що трохи розуміючи цей головняк, в Україні завжди обирали найпростіший спосіб скинути його на голову інвестора. Прочому владі завжди було начхати на проблеми виробництва. Бери ділянку в полі і будуй - саме такий підхід був популярний в останні роки. І їм було начхати на підключення електроенергії, відсутність базової інфраструктури, нерозвинену логістику. І через ці додаткові і зовсім непотрібні для бізнесу CAPEX, Україна втратила дуже багато потенційно зацікавлених інвесторів, які обрали краіни з більш привабливими умовами для інвестицій і готовою інфраструктурою для цього.

Тому що інвесторів завжди зупиняли ці проблеми, а в напрямку виробництва снарядів є додаткові ризики, бо це знову ж таки тривалий процес. І ті ж самі інвестор розуміють, що поки побудують завод, то війна може закінчитись, а держава перестане закуповувати.

Тому що останні десять років, українська влада так дореформувалась у напрямку ринкових реформ, що замість створення високоефективного державного механізму, воно створили неповороткий механізм, якому заважає купа як законодавчих, процедурних, так і власних ментальних бар’єрів.

P.S. Цей пост написав рік тому…