Зранку читаю новину, розміщену на сайті Національного банку України: "За шість місяців 2021 року громадяни України переказали з-за кордону $6 млрд 109 млн."
➡ Далі дивлюсь офіційну статистику про те, які надходження до держбюджету були у першому півріччі. У перерахунки на долари виходить менше менше $17 млрд.
➡ Далі передивляюсь передвиборчі обіцянки Зеленського, одним з перших пунктів яких було гасло "Повернемо українців до України!". Інвестняні, дешеві кредити, умови для розвитку власного бізнесу бла-бла-бла.
➡ Далі дивлюсь статистику Державної міграційної служби. Наразі за кордоном працює близько 3 млн українців, а якщо хтось і повертається, то виключно з причини коронавірусних обмежень.
➡ Далі порівнюю еміграційні настрої співвітчизників:
▪️ У 2019-му, за даними опитування групи «Рейтинг», 35% українців думали над ідеєю виїхати, 63% – не думали.
▪️ У минулому році, за опитуванням все того ж «Рейтингу», 38% думали над тим, щоб виїхати з України, 61% – не думали.
▪️ І, нарешті, у цьому році 41% українців хотіли б залишити країну, 56% - не думали про це.
❗️ Розумієте, коли говорять цифри, не потрібні інші аргументи. Якщо чверть всіх грошей в Україні надійшли з-за кордону, а казна настільки порожня, що не вистачає навіть на виплату пенсій, про яке "закінчення епохи бідності" можна говорити?
Якщо за два роки влади Зеленського еміграційні настрої українців зросли з 35% до 41%, про яке "повернення всіх українців на батьківщину" можна говорити?
Якщо зростання тарифів майже вдвічі випереджає збільшення зарплатні, про яке "гірше точно не буде" можна говорити?
Якщо Зеленський зайнятий лише Чаусом та збором компромату на Порошенка, про яке "єднання українців" можна говорити?
Шкода, якщо ті, хто це розуміє, будуть й надалі їхати з України. А залишатимуться ті, кому мозок заміняють "Свати" та "Аби не Порошенко".
