Уявіть собі темний, холодний склад десь під Києвом. У кутку, під шаром пилу, лежать дерев'яні ящики з маркуванням “Fragile. Handle with care”. Всередині – високоточний магнітно-резонансний томограф вартістю 39 мільйонів гривень. Він мав би щодня рятувати життя в лікарні Обухова, виявляючи пухлини, інсульти та травми хребта у поранених бійців. Натомість він просто лежить. Рік. Другий. Його гарантійний термін спливає, перетворюючи новітню техніку на дорогий металобрухт ще до першого ввімкнення.
Це не сценарій абсурдистського фільму. Це буденна реальність сучасної України. Історія цього томографа — лише один симптом глибокої, системної хвороби, що роз'їдає державний організм зсередини, поки нація стікає кров'ю у визвольній війні. Діагноз цієї хвороби — тотальне мародерство, прикрите державною необхідністю.
Епідемія недбалості: МОЗ як епіцентр
На папері Міністерство охорони здоров'я виглядає як рятівник нації. У 2023-2024 роках було закуплено 62 томографи на 2,3 мільярда гривень. Величезна сума, яка мала б модернізувати українську медицину. Та розслідування NGL.media, немов безжальний рентген, висвітило правду: щонайменше чверть цього обладнання ніколи не починала працювати.
Але справжній масштаб катастрофи розкрила Рахункова палата. Їхній аудит — це вирок усій системі планування. Тільки уявіть: МОЗ централізовано закуповує 44 одиниці найважливішого обладнання (МРТ, лінійні прискорювачі для онкохворих) на 1,6 млрд грн. На момент перевірки аудиторами введено в експлуатацію лише ДВІ одиниці! Менше 5%.
Голова Рахункової палати Ольга Піщанська, коментуючи результати, ледь стримувала емоції: "МОЗ не забезпечило належної організації... Це призвело до ризику неефективного використання 1,6 млрд грн... Гроші витрачені, а медичні послуги громадяни не отримали". Це не просто бюрократична мова. Це констатація факту: гроші вкрадено у пацієнтів. Вкрадено час, здоров'я, а можливо, і життя.
Чиновники МОЗ, як з'ясувалося, розподіляли техніку "наосліп", не питаючи лікарні, чи готові вони її прийняти. Вони отримували офіційні листи: "У нас не готовий бункер для прискорювача!", "Нам потрібна інша система охолодження для МРТ!". Реакція? Нульова. Мільйонне обладнання продовжували везти туди, де воно було приречене простоювати.
Музей корупції: експонати з усієї країни
Якщо ви хочете побачити обличчя цього абсурду, не потрібно йти далеко. Достатньо проїхатись містами України.
Експонат №1: "Дрогобицький привид". Вартість — 49 млн грн. Місцева лікарня проводить тендер з єдиним учасником і у березні 2023 року перераховує всю суму за МРТ. Апарат? Він і досі, станом на 2025 рік, у розібраному вигляді на складі постачальника за сотні кілометрів. Понад два роки! За цей час керівництво лікарні та міста годувало людей обіцянками, а пацієнти змушені були робити МРТ у приватній клініці, що дивним чином орендує приміщення у тієї ж державної лікарні. Це настільки нахабна схема, що навіть наша правоохоронна система не змогла її проігнорувати, відкривши кримінальне провадження.
Експонат №2: "Обухівський заручник". Вартість — 39 млн грн. Вже згаданий апарат, що нудиться на складі картонно-паперового комбінату. Ремонт приміщення під нього навіть не розпочали. Держаудитслужба б'є на сполох: гарантія спливає, і будь-яка поломка вже буде ремонтуватися за додаткові бюджетні кошти. Громада отримала не послугу, а потенційну фінансову діру.
Експонат №3: Томографи "на деокупацію". Вершина цинізму. Лікарні з Лисичанська та Сєвєродонецька, релоковані вглиб країни, купують дорогі КТ. Навіщо? Щоб запустити їх "після повернення в деокуповані міста". А поки що вони лежать на складах. У цей самий час волонтери, такі як Сергій Притула чи звичайні громадяни, збирають мільйони на КТ для військових шпиталів у Харкові та Дніпрі, куди щодня привозять поранених. Влада витрачає гроші на обладнання для гіпотетичного майбутнього, ігноруючи криваве сьогодення.
Метастази хвороби: від білих халатів до піксельної форми
Думати, що ця корупційна пухлина вразила лише медицину — небезпечна ілюзія. Це системна хвороба, метастази якої проросли в усі державні органи, де є великі бюджети. Це єдина модель поведінки:
Міністерство оборони: Легендарні яйця по 17 гривень — це лише верхівка айсберга. Це та сама логіка: війна все спише. Можна купувати неякісні бронежилети, літні куртки замість зимових, продукти за втричі завищеними цінами. Кожен такий контракт — це не просто вкрадені гроші. Це солдат, який замерз в окопі. Це техніка, яка не доїхала на фронт. Це життя, обірване через чиюсь жадібність.
Державна прикордонна служба: Розслідування викривають схеми на всьому — від пального до будівництва укріплень. Поки країна збирає на "Стіну", щоб захиститись від ворога, хтось будує собі маєтки на грошах, виділених на безпеку кордону.
Регіональна влада: А на місцях — своя "золота лихоманка". Перекладання бруківки під час ракетних обстрілів, закупівля барабанів для укриттів, ремонт стадіонів. Усе це — ланки одного ланцюга. Освоїти бюджет за будь-яку ціну, бо завтра такої можливості може не бути.
Сценарій універсальний: під приводом нагальної потреби (пандемія, війна, відбудова) процедури спрощуються, контроль послаблюється, а гроші ллються рікою в кишені "своїх" фірм. Вони не бояться, бо відчувають повну безкарність.
Вирок: вони крадуть наше майбутнє
Кожен мільярд, розчинений у цих схемах, — це не абстрактна цифра. Це не закуплені дрони та системи РЕБ. Це не побудовані заводи з виробництва зброї. Це не протези для ветеранів. Це не допомога біженцям.
Влада, яка дозволяє таке під час екзистенційної війни, ставить підпис під власним вироком. Вона демонструє, що її пріоритет — не перемога, а особисте збагачення. Вони не просто не думають про майбутнє України — вони його активно крадуть.
Але терпіння українців, які платять за все це кров'ю, потом і сльозами, не безмежне. Суспільний договір "ми воюємо — ви не крадете" розірвано в односторонньому порядку. І день, коли за кожен непрацюючий томограф, за кожне крадене яйце і за кожен метр непобудованого укріплення доведеться відповідати, неминуче настане. Питання лише в тому, чи не буде для України на той час занадто пізно.
