Я вважаю, що Зеленський шкодить країні. Що він – її і відповідно мій ворог. Байдуже, чому так сталося, і винне у тому радянське виховання, проросійське оточення, бажання завоювати електорат Сходу та Півдня чи ще щось. Так сталося. Цього достатньо.
Таких людей, як я – багато. Їх мільйони. Господи, та ми трохи більше ніж за місяць з крихітним бюджетом зібрали сто тисяч підписів проти Єрмака – і це ми ще не дійшли ані до сіл, ані навіть до райцентрів. Це багато. Це, говорячи мовою класика, дохуя.
І ось у нас є ситуація, в якій мільйони людей вважають, що при владі в країні – ворог. Вони хочуть це змінити. Як вони можуть це змінити?
1. Дочекатись наступних виборів і проголосувати проти ворога.
2. Примусити парламент зробити імпічмент.
3. Зробити революцію.
4. Взяти снайперську рушницю і зіграти в котика та білочку.
Все, крапка. Інших можливостей немає.
Але і цих теж немає.
Вибори ще нескоро. Це факт. Пришвидшити вибори може або бажання самої влади, або революція.
Імпічмент в нинішній ситуації можливий лише за однієї умови: в урядовому кварталі стоїть мільйон людей, які вимагають імпічмент. Тоді, якщо парламентарі і судді з прокурорами не встигли розбігтися, вся процедура відбувається дуже швидко.
Для революції потрібен той самий мільйон людей, що й для імпічменту, тому одне може плавно перетікати в інше і навпаки.
Рушниця – це свято, але все піде в пизду. І ніхто не завадить людяи відразу після похорон знову обрати ворога.
Отже, 3 з 4 можливих виходів впираються у необхідність революції. Це означає, що революція буде.
Але ніхто не знає коли.
Може, вже в понеділок, коли увечорі на Банковій зберуться не традиційні 3-5 тисяч, а 50 тисяч. Чи 500.
Може, за тиждень. Може, восени. Може, за рік.
Але це буде. Бо це необхідність.
Критики недостатньо. Слів недостатньо. Недостатньо навіть агресії. Потрібні люди. Багато людей. Десь мільйон. І якщо мільйону нема, то треба йти до народу і розмовляти з ним. День за днем, місяць за місяцем. Відривати народ від телевізійних кормушок, абортувати його з мильних бульбашок і говорити. Очі в очі.
І приходити самим.
Вас тут у мене в підписниках більше 50 тисяч. Якщо у понеділок, о 19:00 прийде кожен другий, це вже буде половина перемоги. Якщо кожен третій – третина. Якщо всі – то революція вже поруч. І ця спека в Києві – їі полум‘яний подих.
Приходьте. Подивимось, скільки нас.
Плюсуйте в коментах, хто прийде.
І – до зустрічі.
