Побачив уже в стрічці декілька ображених (традиційно) коментарів на тему лицемірного Заходу, котрий «за декілька обстрілів кораблів» уже лупасив хуситів Томагавками й з F-35, а нам допомагає дуже обмежено - попри величезні втрати серед українського цивільного населення.
Всоте раджу тим, хто намагається щось зрозуміти в системі прийняття рішень урядами різних країн, засвоїти одну просту річ: вони не виступають за абстрактну справедливість, а обстоюють ВЛАСНІ інтереси (заради чого їхні народи їх і обрали). Фактор моралі там може бути присутній через вплив громадської думки, але він (вплив) далеко не лінійний.
Тому, удар коаліції по хуситах, який вирішує зразу декілька питань (свобода судноплавства, урок знахабнілим терористичним режимам і тиск на Іран) відповідає інтересам демократичного світу.
А пряме збройне зіткнення з країною, котра має найбільший ядерний потенціал і абсолютно безвідповідальне мілітаристське керівництво - ні. До речі, ми перші, хто не зацікавлений у можливій ескалації Заходу з Московією, бо й перші ядерні бомби полетять на наші голови.
Взяти до уваги потрібно й ще одну обставину. Ми самі також діємо винятково у власних інтересах. Якщо не рахувати одного епізоду з С-300 для Грузії у 2008 (він потребує спеціального розʼяснення), ми ніколи ні за ради кого з інших народів пальцем не поворухнули. Хоча інколи (як у випадку з Молдовою-Придністровʼям) могли мати вирішальний вплив.
Тому, давайте припинимо дитсадок. Життя не справедливе - і це факт. На наше велике щастя, допомога Україні (нехай і обмежена) співпала з інтересами Заходу. А могло бути й як у Сирії. Тому, дякуємо союзникам і розраховуємо на себе. Це єдиний шлях
