Американського політолога Збігнева Бжезінського можна назвати одним з небагатьох ідеалістів, що коли-небудь займали високі посади в адміністрації президента Сполучених Штатів. Президент Джиммі Картер запропонував йому посаду саме тому, що світогляд Бжезінського співпадав із його власним баченням світу.
Можна сказати, що Картеру пощастило з радником з національної безпеки – але не пощастило з епохою. Його прагнення знайти спільну мову з радянським керівництвом, яке поділялося й Бжезінським, щирим прихильником роззброєння, призвело до краху політики розрядки і вторгнення Радянського Союзу до Афганістану. Повстання проти диктатури останнього іранського шаха закінчилося Ісламською революцією, жорстокої теократією і драмою з американськими заручниками. Ось чому успіхи в американській зовнішній політиці пов’язуються з наступною американською адміністрацією, адміністрацією Рональда Рейгана. Історія роботи Збігнєва Бжезінського в Білому домі стала ще одним нагадуванням про те, що досліджувати політику і брати участь у виробленні практичних рішень – це зовсім не одне і те ж.
І тим не менш ніхто в цілому світі сьогодні не назве Збігнєва Бжезінського невдахою. Робота з президентом США допомогла йому зрозуміти, як насправді влаштована архітектура американської влади і додала солідності прогнозам, статтям і книжкам. В політології саме так не вистачає ідеалізму, як і в самій політиці – і ця, нерідко сентиментальна, відданість цінностям робила Бжезінського особливою фігурою, справжнім патріархом у світі самовпевнених американських політичних експертів.
Але була ще одна особливість – особливість біографії, важливість співпереживання. Поляк за народженням, Бжезінський набагато краще за інших американських фахівців розумів Центральну і Східну Європу та колишній Радянський Союз. Там, де інші діяли, виходячи із прочитаного, він оперував власним сімейним і особистим досвідом. Саме тому він говорив про крах Радянського Союзу ще тоді, коли більшість політиків і експертів радила сприяти реформам Михайла Горбачова. Саме тому завжди був відданим прихильником демократії у своїй рідній Польщі. І саме тому в перші дні Майдану 2013-2014 років стверджував, що Україна стане справжньою демократією.
