Історія однієї світлини.
Декілька разів у всесвітній павутині траплялася ось ця фотографія, на якій біля кам'яної будівлі, ймовірно, бібліотеки, нацисти в одностроях палять книжки. Та щось у цій світлині було не так. Зазвичай подібні речі в гітлерівській Німеччині відбувалися з пропагандистською метою, постановочно, пафосно, масштабно. А тут якийсь балаганчик. Та й німці мали вигляд провінційних акторів, тобто відповідного ефекту світлина не створювала.
Але те, що вдалося знайти про це фото в джерелах, вражає і заслуговує на окрему розповідь.
Коротка довідка.
Канада як домініон Великої Британії оголосила війну гітлерівській Німеччині у вересні 1939 року і брала участь у ній мінімальними силами (1-ша канадська дивізія і декілька літаків-розвідників).
Та після катастрофи британських, французьких та бельгійських союзних військ, що завершилася операцією "Динамо" на узбережжі Дюнкерка, канадський уряд оголосив загальну мобілізацію.
Водночас участь Канади у війні викликала нерозуміння населення. Сильні антивоєнні настрої канадців не дозволяли належним чином укомплектувати війська та забезпечити їхнє фінансування.
Потрібно було щось змінювати.
Що трапилося.
О 5.30 ранку 19 лютого 1942 року до міста Вінніпеґ канадської провінції Манітоба увірвалися нацистські військові підрозділи. Перше, що вони зробили, – захопили приміщення місцевого радіо та заарештували його диктора.
Нацистські війська швидко зайняли західну частину міста. Приблизно о 7:00 почався авіаналіт. Німецькі літаки скидали на сплячі райони Вінніпеґа авіабомби. Під гуркіт канонади і тріск кулеметних черг, швидко зім'явши оборону передових загонів канадської оборони, гітлерівці просунулися до центру міста. Канадські частини, відступаючи, підривали за собою мости.
Містом курсували тридцять зенітних кулеметів на платформі, які разом з стаціонарними зенітними гарматами, розташованими на дахах будівель, відстрілювалися від ворожих літаків .
До 9:30 ранку захисників міста відтіснили до будівлі мерії і оточили. Відчайдушний спротив канадських сил було зламано і вони капітулювали. Нацисти заполонили вулиці міста, почалися утиски і залякування населення.
Далі більше:
– гітлерівці заарештували прем'єр-міністра провінції Манітоби і членів його кабінету. У табір для інтернованих відправили мера міста, лейтенант-губернатора і норвезького посла, який гостював у нього;
– Вінніпеґ перейменували у Гіммлерштадт, а центральну вулицю Мейн – у Гітлерштрассе. Канадські долари замінили на рейхсмарки;
– газету «Вінніпеґ Трибун» (Winnipeg Tribune) назвали Das Winnipeger Lügenblatt (газета вінніпезьких брехунів). Вийшов номер з першою сторінкою на німецькій мові. Одна зі статтей називалася «Великий день», у якій вихвалявся фюрер і ввічливі солдати Рейху. Також зазначалося, що нерозуміння місцевим населенням їхнього власного щастя дуже нервує нацистів, і обіцялося навчити населення «правильного розуміння» реальності, мовляв, колишні прем'єр Манітоби і мер Вінніпеґа вже проходять посилене перевиховання в концтаборі;
– біля входу в публічну бібліотеку палили книжки (на світлині). Солдати грілися біля багаття, бо на вулиці було холодно (-8 ° C). Загарбники взялися мародерствувати. Вони пограбували поліцейську дільницю, вдиралися в будинки жителів і виносили вподобані речі;
– в одній зі шкіл заарештували директора та призначили пронацистського керуючого. Провели урок на тему «нацистська правда»;
– Еріх фон Нюрнберг став гауляйтером провінції. Він призначив шефа місцевого гестапо і заявив, що мета окупації – заселення канадської території істинними арійцями;
– Фон Нюрнберг оголосив захоплену територію частиною Третього Рейху і ввів комендантську годину. Кожному власнику будинку ставилося в обов'язок надати житло п'ятьом солдатам;
– власникам легковиків, вантажівок, автобусів наказано передати транспортні засоби на потреби німецької армії. Фермери повинні були негайно передати провіант коменданту з постачання. Заборонялися усі національні символи, крім свастики. Смертна кара без суду і слідства передбачалася за організацію опору, спробу нелегально покинути провінцію або в'їхати в неї та за володіння вогнепальною зброєю;.
– декрет гауляйтера розклеювали на стінах громадських будівель і церков. Священослужителів заарештовували і відправляли в концтабір. Повсюди гриміли військові марші та транслювалися промови Гітлера;
– солдати зупиняли автобуси, обшукували пасажирів та відвідувачів розважальних закладів;
– на честь перемоги гітлерівці влаштували військовий парад. Центральними вулицями міста Портедж-ла-Прері, що розташоване поблизу Вінніпеґа, проїхали танки з хрестами на броні, за ними йшли піхотинці. Всюди майоріли прапори зі свастикою.
Що було насправді.
О 17:30 «окупація» провінції припинилася. З'ясувалося, що вторгнення було постановочним, щоб громадяни зрозуміли просту істину: хто не хоче утримувати свою армію – годуватиме чужу. Протягом дванадцяти годин канадці повинні були відчути жах окупації, хай навіть тієї, що віддалено нагадує реальність.
У постановці брали участь близько 3500 осіб з місцевих армійських частин і ветеранських організацій. Добровольці молодіжної організації Young Men's Board of Trade грали нацистів. Німецьку форму, у яку вони були переодягнені, доставили з Голлівуду.
Літаки дійсно курсували над містом, але бомби, звичайно, ніхто не скидав. Були закладені вибухові пакети в безпечних місцях, і по сигналу спеціальні команди саперів приводили їх у дію. Подібні хлопавки вибухали і на мостах у ході «відступу» канадських військ, імітуючи підрив. Бронетранспортери Bren Carrier зображали німецькі танки, а «перестрілки» велися холостими патронами.
Грандіозна акція, що не мала за масштабом світових аналогів, була продумана до дрібниць. Хоча «нацисти» щільно стикалися з цивільним населенням, тільки одна жінка з переляку порізала палець і один «німець» підвернув ногу. Більше постраждалих не було, якщо не брати до уваги постановочні стогони і крики акторів, замотаних у зафарбовані червоним бинти.
Коли інсценування закінчилася, все «награбоване» і «конфісковане» повернули законним власникам. Видавництву відшкодували збиток за знищений тираж газети.
Для морального полегшення учасники постановки пройшли урочистим строєм по Портедж-ла-Прері. Актори несли плакати: «Це не повинно тут статися!» Постановка обійшлася організаторам в 3 тис. доларів.
Пізніше цей день увійшов в історію під назвою «День Якщо» (If Day) і він сколихнув громадськість. Організаторами планувалося зібрати по Манітобі 45 млн доларів. Для цього випустили облігації військової позики. Перший же день приніс рекордну суму в 3.2 млн доларів. Всього за п'ять днів Вінніпеґ зібрав 24 млн, а з усієї провінції надійшло 60 млн. Захід широко транслювався в національному масштабі. У всій Канаді військових облігацій було придбано на суму близько 2 млрд доларів, що в еквіваленті на сьогодні становить близько 29 млрд. канадських доларів. Ця сума перевершила найоптимістичніші очікування організаторів акції зі збору коштів.
І акція все-таки привернула увагу канадського населення до проблем власної армії.
До чого це все?
Наочність – найкращий засіб для розуміння ситуації. Про мене, такі акції, як «День Якщо», слід провести в українських містах, щоб населення зрозуміло, яку неймовірну жертовну справу робить наша армія, наші захисники та волонтери, протидіючи російським окупантам.
В усіх містах, поки вони ще не окуповані насправді.
Ну і, звісно, книжки палити не варто.
