В Україні більше вже років з десять як остаточно немає корупції. Так, саме так!
Те, що суспільство за звичкою називає «хабарництвом» чи «свавіллям силовиків», насправді є проявом фінальної побудови мафіозної держави, узурпованої цілком і повністю організованою міжнародної злочинною групою осіб. Аналіз розрізнених кримінальних справ, витоків із НАБУ, міжнародних судових процесів та кадрових аномалій Банкової дозволяє скласти все це в єдину картину.
Під прикриттям воєнного стану державний апарат України — від кабінетів Офісу Президента і Ради національної безпеки і оборони (РНБО) до керівництва Служби безпеки України — перетворився на обслуговуючий персонал транснаціонального російського наркокартелю «Хімпром». Це закрите акціонерне товариство, де президентська вертикаль забезпечує політичний дах, генерали СБУ виконують роль елітної охорони, а незгодні отримують сфабриковані справи або вибухівку.
Секрет феноменальної недоторканності засновника наркокартелю «Хімпром», громадянина РФ та агента ФСБ Єгора Буркіна, криється у його нових українських документах. В Україні він легалізувався під прізвищем Левченко. За публічними заявами низки екснардепів та даними розслідувачів, Єгор Левченко (Буркін) є братом по материнській лінії Марії Левченко — найбільш наближеної та незмінної помічниці Президента України. Система намагається списати це на «збіг», проте подальші кадрові рішення Банкової руйнують цю версію дощенту. Поки російський наркобарон Левченко розбудовував в Україні імперію «Хімпрому», чоловік Марії Левченко — Олександр Гогілашвілі (особа з російським бекграундом) — був призначений заступником міністра внутрішніх справ. Сферою його офіційного кураторства стала саме боротьба з наркотиками. Щоб убезпечити цей «сімейний підряд» від будь-яких випадковостей, родина Гогілашвілі-Левченко проживала в одному приватному маєтку з очільником ГУР Кирилом Будановим (що офіційно доведено розслідувачами «Слідство.Інфо» та Bihus.Info).
У злочинному світі не буває таких математичних збігів. Чоловік правої руки Президента очолює наркополітику МВС, живучи під одним дахом із військовою розвідкою, рівно в той час, коли ймовірний брат цієї ж помічниці розгортає найбільший російський наркотрафік у країні. Це ідеально вибудувана урядова парасолька.
Щоб картель міг генерувати мільярдні прибутки, йому потрібен силовий супровід. Матеріали операції НАБУ «Карфаген» (оприлюднені аудіоперехоплення) доводять, що українські спецслужби працюють на російську мафію як штатні охоронці.
Головним комунікатором мафії виступає тричі засуджений кримінальник Андрій Осіпов («Кримінал»). На записах він та його спільники відкрито роздають вказівки генералам. Серед їхніх підлеглих у погонах ідентифіковані:
- Сергій Дука («Акім») — генерал-майор, перший заступник начальника Департаменту захисту національної державності (ДЗНД) СБУ.
- Ілля Вітюк («Лисий») — бригадний генерал, ексочільник кібердепартаменту СБУ, якому мафія дбайливо погоджує виділення «греву» (фінансової підтримки).
- Володимир Ценов («Прайс») — топпосадовець Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції.
Цей кримінально-поліцейський спрут не діє автономно. Осіпов на тіньових зустрічах публічно хизувався тим, що його прямим кумом є голова СБУ Василь Малюк. Саме цей «родинний» зв'язок на вищому рівні пояснює, чому ДЗНД СБУ (департамент Дуки) не ловить російську агентуру, а замість цього влаштовує політичний терор: відкриває сфабриковані справи за «перешкоджання ЗСУ» (ст. 114-1) та «держзраду» проти активістів, журналістів та публіцистів, які наважуються критикувати систему чи писати про тилові катівні чи крадівництво Мінчіча та Штілермана на розграбуванні ракетного бюджету України.
Більше того, мафія керує державними призначеннями. На плівках бандити обговорюють переведення «Лисого» (Сергія Лисака) з Житомирського СБУ до Дніпра, щоб він «публику бодрил». Невдовзі після цього Лисак указами Президента призначається спочатку головою Дніпропетровської ОВА, а потім — Одеської МВА. Президентська вертикаль просто легалізує кадрові забаганки криміналу.
Симбіоз влади і картелю потребував механізму легального перерозподілу ринків. Ним стали санкції РНБО.
Замість захисту нацбезпеки, санкційні списки перетворилися на прайс-лист. На прикладі кейсу кіпрського громадянина та бізнесмена Вадима Єрмолаєва (який потрапив під санкції наприкінці 2023 року) розкрилася ключова технологія: за колосальні хабарі, які проводилися через кіпрські банки, РНБО надавало фігурантам тіньову відстрочку в 10 днів до офіційного введення санкцій у дію. Цього часу вистачало для перереєстрації елітних активів і виведення коштів.
Коли Єрмолаєв-старший спробував шантажувати верхівку картелю та влади оприлюдненням задокументованих кіпрських транзакцій, державна мафія перейшла до терору в стилі латиноамериканських картелів: Вадима Єрмолаєва 29 червня 2026 року підірвали саморобним вибуховим пристроєм із болтами в елітному районі Монако. Головну підозрювану у виконанні цього теракту — українку Анастасію Березовську — невдовзі знайшли мертвою під Києвом (класична зачистка виконавця руками підконтрольних силовиків - контр-розвідка СБУ).
Картель упевнений, що Олег Татаров (куратор правоохоронної системи від ОП) та Олександр Поклад (ексочільник контррозвідки, нині голова СБУ) прикриють будь-який кривавий слід, забезпечивши кругову поруку. У структурі «Хімпрому» та їхніх поліцейських кураторів працює розгалужена мережа шахрайських кол-центрів. Сп'янівши від безкарності, ці кол-центри почали масово викрадати кошти з рахунків громадян США та американських пенсійних фондів.
Зрозумівши, що його родина стала мішенню на знищення, син підірваного в Монако бізнесмена — Артур Єрмолаєв (президент Федерації кіберспорту України) — пішов на угоду з міжнародним правосуддям. У суді Естонії він дав вичерпні свідчення. Уся доказова база: кіпрські проводки за послуги РНБО, зв'язки картелю з Банковою та ФСБ, організація вбивств у Європі та виведення грошей американців — опинилася в руках ФБР та Міністерства юстиції США.
Неминучість зламу системи
Архітектори цієї системи — Володимир Зеленський (який дає політичний мандат і прикриває мафію указами), Олег Татаров (який блокує антикорупційні органи) та Олександр Поклад (який тримає в страху суспільство силами спецслужб) — загнані зараз американськми спецслужбами та їх проксі (НАБУ) в глухий кут.
Вони побудували ідеальну мафіозну державу, де СБУ працює на російський наркокартель, а журналістів кидають до в'язниць за правду. Але варто памятати: юрисдикція куплених київських суддів і ручного ДЗНД закінчується там, де починаються інтереси США. Американське правосуддя неможливо залякати статтею про «перешкоджання ЗСУ». Крадіжка грошей американських пенсіонерів та міжнародний тероризм із застосуванням вибухівки в Європі перетворюють вищу політичну вертикаль України на фігурантів справ про міжнародний кримінал. І цей маховик ФБР уже не зупинити жодними внутрішніми перестановками на Банковій.
Чекаємо на непересічні події в сучасній українській історії захопленої кримінальним синдикатом країни.
