1. Фабрикування справ проти волонтерів та активістів, яка є настільки важливою, що у ній бере участь особисто президент.
2. Зневага до журналістів, що почалася з «я вам ничего не должен» і за прикладом гаранта продовжується вже нападами мєнтів.
3. Системна робота з розслідувань виключно справ, які стосуються «попередників» на всіх рівнях. І не зважаючи на системність, є настільки безглуздою, що виглядає банальною помстою. Натомість розслідування насправді важливих і резонансних справ просто зливаються.
4. Систематичні вкиди російських контекстів в український інформаційний простір.
5. Боротьба з українською культурою: зрізання бюджетів на культуру, призначення всупереч здоровому глузду голови держкіно. Як наслідок сьогодні Центр Довженка оголошує про банкрутство. Як наслідок — одні з найбільших і найважливіших міністерств — освіти та культури, без міністрів.
6. Боротьба з медичною реформою. Безвідповідальні призначення міністрів, що захищають схеми, а не здоров’я українців.
7. Нескінченний випробувальний термін для міністра Авакова, що перетворює поліцію назад в міліцію, не говорить з суспільством, став символом безкарності і вседозволеності.
8. Руйнування усіх фасадних конструкцій, створених для картинки перед виборами: соціальний ліфт, опен-офіси, наради з галузями, анонсована відкритість і прозорість. Здається, той самий каток заодно руйнує і зародки інституцій.
9. Покривання «потрібних» кадрів та публічна розправа з «кадровим непотребом».
10. Найбільш медійна російська і олігархічна п’ята колона, що пройшла у парламент командою зелених реформаторів.
Це тільки топ-10. Досягнень значно більше. Суспільство ще подякує і оцінить ці успіхи.
(с) Богдан Логвиненко.
