От просто подобається мені, коли росіянці поводяться у міжнародній політиці, як слон у посудній лавці.
Тут лавров приїхав у Туреччину і говорить усім, які росіяни білі і пухнасті, голоду не хочуть, вивезенню зерна на заваді ставати не будуть.
Аж плакати хочеться, які вони людяні.
Хоча говорити про те, що росія тримає слова в Туреччині – смішно.
Бо путін у лютому не лише Макрону і Шольцу обіцяв не нападати. Добре, цих ліваків рускіє вважають дурити - по панатіям.
Але ж Ердоган сам грає у ролі пахана. З ним так не можна.
Але той же путін того ж Ердогана у лютому теж запевняв у своїй миролюбності. Не буду, казав, нападати.
І кинув.
Я думаю Ердоган, як вихованець сходу образу на гяура затаїв. І ножа десь ховає до слушного випадку. Бо на стамбульському базарі торговці коврами – не зрозуміють.
Але мало того.
Щоб підкріпити правдивість тверджень, що у росіянців у всіх криша тече – сьогодні відбулося ще дві знакові події.
Перша. Масквічі змушували головного рабина Москви Пінхас Гольдшмідта виступити на підтримку спецоперації. Він відмовлявся. На нього тиснули. Врешті він залишив росію коли його зовсім дістали.
Це ще один дзвіночок. На цей раз в Ізраїль: шановні ребе, ви маєте справу з божевільними.
Ну і вишенька на холодці: депутат федоров вніс у держдуму проект про відміну постанови Держради СРСР "Про визнання незалежності Литовської Республіки".
Це клініка.
Я рекомендую держдумі відмінити рішення Вестфальського миру. Ну чи на крайняк – Віденського конгресу. А то якся не масштабно.
Я вітаю такі дії росіянців.
Чим більше людей зрозуміють, що там шиза вже косою косить ряди, тим ближчим буде кінець цьому шапіто.
