Він може потрясти нею. Провести наземне випробування 100-кілотонної, або більше, атомної бомби, не маючи юридично зобовʼязань цього не робити.
Привести й тривало підтримувати в режимі високої готовності, або бойового чергування, свою тріаду, почати обліт носіями ядерних боєприпасів вздовж кордонів НАТО тощо. Створити недорогий театр з декораціями Карибської кризи.
Якщо не Байден, то Трамп зателефонує Путіну, зніме напругу і переможе на виборах. Єдине, що не може зробити Путін, – перевернути шахівницю на виборах. Прийдеться переоцінити свого супротивника в Києві, який наполегливо шукає камінь, аби нанести смертельний удар в голову маленького Голіафа.
Проблема лише в тому, що ми приречені спостерігати й залишатися патріотичними заручниками, тримаючись за єдність, як за найсильнішу зброю перемоги у визвольній війні. Замість попкорну – російські «Іскандери», КАБи й «Шахеди». Щодня і все більше.
У відповідь на «перемогу і мир» Зеленського Путін все ближче і ближче до переходу на новий етап війни – цілодобових і щоденних ударів ракетами по всій території України, змушуючи нас змиритись з дорогою до пекла. Можливо він вже розуміє, що війну з українцями він ніколи не виграє. Але ще не усвідомлює фатальності її наслідків персонально для нього і російської держави. Безодня вже дивиться йому в очі.
Це було вчора. Прірва відкрилася перед ним після вторгнення. Йому не вдалося її подолати, залити бетоном, а міст він відмовився будувати в силу якогось внутрішнього генетичного зламу. Було цілком очевидно, що провалля між ним і західною цивілізацією рухається до глибини Маріанської западини.
В силу історичних законів воєн, тектонічних змін людського соціуму глобалізацією, цифровізацією й інтернетом, безодня перед Путіним переростає у своєрідну чорну діру. Йому здається, що Росія стоїть і буде стояти монолітом, глобальною грудою, недоторканою імперією.
Але гравітація чорної діри настільки сильна, що жодна частинка Росії не зможе її покинути. Її енергія все сильніше втягує Росію в непередбачуваний темний морок. Багаторівнева ізоляція, не дивлячись на кисневу подушку Китаю і санітарні милиці північної Кореї з Іраном лише відтягують гравітаційний колапс.
Всередині Росію окупує інформаційна темрява, через яку все менше проникає зовнішній світ, що продовжує гнатись за прогресом.
