Кажуть, що в Роіссі більше не ̷м̷о̷ж̷н̷о̷ модно дякувати дєду за Побєду. Бо старий дєд разом з українцями за чотири роки пройшов від Москви до Берліна. А новий дєд проти українців за чотири роки не зміг і Малу Токмачку взять.
Офігеть який кульбіт))) Фактично, головний мем режиму Путєна став зброєю проти самого Путєна. І ніяка заборона інтернету цьому не завадить. Бо Путєн сам втокмачував в свій народ пам’ять про те, як дєди ваєвалі. Але зараз, після дозволу на парад, мабуть, жаліє, що глубінарії помнять скільки років йшла Вєлікая Отєчєствєнная Война. Бо СВО на її фоні виглядає дуже жалюгідно. Приблизно як сам Путєн на фоні Сталіна.
Звісно, в першу чергу це бачать не глубінарії, а еліта РФ. І самої ФСБ. І їхньої армії. Тому питання про «Хто і що після Акели?» - там давно на порядку денному. В цьому плані раджу статтю «The Economist» про владу в Ірані після вбивства їхнього аятоли в перший день нападу США та Ізраілю. Там зараз нема одного яскравого лідера, син аятоли десь ховається поранений. Тому є така собі терористична рада, в якій формальний голуб Галібаф є публічним представником. Але поки найсильнішими є яструби КВІРу. І наразі перемагає їх упоротість.
Дипломатія чи продовження війни? Лідери Ірану розділилися в думках
Згідно з інформацією, що просочилася з Білого дому, США знову як ніколи раніше наблизилися до укладення угоди про припинення війни з Іраном. Дональд Трамп назвав ці 24 години «дуже плідними переговорами». Іран заявив, що пропозиція США «розглядається». Але для іранських лідерів дії говорять голосніше за слова. У Перській затоці США атакували іранський танкер, який намагався прорвати блокаду Ормузької протоки. Ізраїль завдав удару по Бейруту. А Іран оголосив про створення нового «Управління Ормузької протоки», вимагаючи оплати за безпечний прохід у своїй валюті — ріалі. Навіть більше, ніж ядерна програма, претензії Ірану на протоку загрожують будь-якій угоді та ризикують знову розпалити бойові дії.
Сховавшись у своїх бункерах, іранські лідери готуються як до ескалації, так і до дипломатичних переговорів. Колишні обмеження, які духовенство накладало на генералів Корпусу вартових ісламської революції (IRGC), зникли, коли Ізраїль убив верховного лідера аятолу Алі Хаменеї в перший день війни. Його син і наступник, Моджтаба, помітно відсутній. Офіційна влада належить 12-членній Раді національної безпеки (РНБ), до складу якої входить група генералів. Насправді ж домінують генерали — всі вони ветерани восьмирічної війни Ірану з Іраком. «Це м’яка революція», — каже спостерігач за Іраном.
Відразу після припинення вогню здавалося, що прагматики беруть гору. Найвидатніший з них, Мохаммад Багер Калібаф (на фото), колишній командир КВІР, який зараз є спікером парламенту, полетів до Ісламабаду як головний переговірник. Він уособлює покоління ветеранів, які закріпилися в іранських конгломератах, спілкуються з олігархами та зацікавлені у збереженні промислової бази Ірану. «Будучи мером Тегерана, він уклав більше угод з нерухомістю, ніж пан Трамп», — хвалиться іранський бізнесмен. Це принесло йому репутацію людини, яка прагне грошей і корумпована.
Пан Калібаф залишається прихильним до прохань бізнесменів, які застерігають від ескалації конфлікту. Бомбардування паралізували фармацевтичні, металургійні та нафтохімічні заводи і позбавили роботи багатьох працівників. Морська блокада посилює збитки. З минулого літа, коли почалася війна, вартість ріалу впала більш ніж удвічі. Зі зменшенням запасів ціни на товари першої необхідності різко зросли. Економісти очікують, що інфляція на товари пошириться і на послуги.
Пан Калібаф волів би обійти блокаду, зберігаючи при цьому перемир’я. Його зв’язки як з КВІР, так і з бізнесом дають йому доступ до контрабандних мереж на кордоні. Офіційна сухопутна торгівля різко зросла після закриття Перської затоки. Ірак і Туреччина — які й так були ключовими торговельними партнерами — стали ще важливішими. Торгівля з Китаєм, найбільшим ринком Ірану, перенаправляється суходолом. Пакистан відкрив шість нових переходів; торговці говорять про Гвадар у Пакистані як про альтернативу Джебель-Алі, величезному порту в Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ). Іран намагається відправляти частину нафти до Китаю залізницею. Невеликі човни мчать Каспійським морем, прямуючи до портів у Росії та Туркменістані. «Побудуйте дві стіни від Нью-Йорка до Лос-Анджелеса, — запропонував нещодавно пан Калібаф у соцмережах, — і їхня довжина все одно буде на 1 000 км меншою за загальну довжину кордонів Ірану: «Удачі у блокуванні країни з такими кордонами».
Проте він стикається з жорстким опором. «Всередині КВІР відбувається боротьба за владу», — каже інший спостерігач за Іраном. Найстрашнішим супротивником оратора є Ахмад Вахіді. Кар’єрний військовий, колишній міністр оборони та нинішній керівник КВІР, він представляє прихильників жорсткого курсу. «Він — людина кінця світу», — каже колишній офіцер ізраїльської розвідки, який працював над Іраном, маючи на увазі шиїтський міленіалізм, який, на думку деяких, керує ним. Пан Вахіді вважає, що Америка лише затягне зашморг. Іран повинен чинити опір, поки може. Він стверджує, що нинішні економічні труднощі можуть спровокувати нові заворушення, подібні до тих, що відбулися в січні. «Вони не впевнені, що зможуть пережити ще один раунд протестів», — каже виробник. Натомість війна змусить людей залишатися вдома — і може згуртувати частину населення на підтримку режиму.
Якщо переважать яструби, відбудеться ескалація. Місцеві командири повернуться до тактики, прийнятої на початку війни, відновивши підготовлений список цілей. Можуть поновитися удари по танкерах, що утримуватиме Ормузську протоку закритою. Вони можуть зробити те саме і в Червоному морі. Американські військові кораблі та міста Перської затоки можуть потрапити під ще більший вогонь.
Найзапеклішим місцевим ворогом Ірану, здається, є ОАЕ, які зараз приймають ізраїльську техніку та персонал. Але Катар залишається потенційною ціллю через суперечку щодо видобутку газу з родовища Південний Парс, яке він ділить з Іраном. «Люди недооцінюють силу Ірану в регіоні», — каже Реза Банді, ірансько-американський менеджер з управління ризиками активів. «Вони ледь почали розгортати систему ескалації, яку готували протягом останніх 40 років»
