Колись давно "вождь світового пролетаріату" Володимир Ленін написав програмну книгу про дитячу хворобу лівизни в комунізмі. Вона фактично визначила доктрину большевизму як терористичної ідеї, відкинувши всілякі там "інтелігентські штучки" "лівих", особливо за кордонами совєтської Росії. Але сам факт, що серед крайніх ліваків, якими були комуністи часів Леніна, знайшлися ще "лівіші", - не якийсь парадокс, а точка зору самого автора, що з кожним днем після перемоги "октября" котився у бік червоного терору.
Учора у Сполучених Штатах пролунав дзвінок, — ще не тривожний, — та все ж сигнал про те, що серед правлячої Демократичної партії далебі не всі поділяють позицію Джо Байдена та його команди у питанні війни з Росією та допомоги Україні. 30 конгресменів лівого крила демократів написали президенту листа, у якому містилася вимога перегляду стратегії щодо війни в Україні та прямих перемовин з Путіним. Як повідомила The Washington Post, цитуючи документ, автори вважають: "Якщо є спосіб закінчити війну, зберігши при цьому вільну і незалежну Україну, Америка зобов'язана використовувати всі дипломатичні можливості для підтримки такого рішення, яке буде прийнятним для народу України". Серед підписантів фігурують доволі поважні особи з Демпартії: Джеймі Раскін, Александрія Окасіо-Кортес, Корі Буш та Ільхан Омар.
У Сполучених Штатах пролунав дзвінок, — ще не тривожний, — та все ж сигнал про те, що серед правлячої Демократичної партії далебі не всі поділяють позицію Джо Байдена та його команди у питанні війни з Росією та допомоги Україні
Згодом, буквально за кілька годин, листа було відкликано з трішки дивною, як на мене, аргументацією. "Листа було складено кілька місяців тому, але, на жаль, співробітники опублікували його без попередньої перевірки. Як голова фракції, я беру на себе відповідальність за це", – зазначила очільниця лівої фракції демократів у Палаті представників Праміла Джаяпал.
Ну, ок, не будемо звертати уваги на процедурні дрібниці. Але мусимо знати, що навіть у середовищі найбільших прихильників України, яке об'єднує обидві партії США – демократів та республіканців, — досі не позбулися остаточно ідеї перемовин з кривавим диктатором Путіним. І ще, — ці люди, звісно, бажають добра своїй країні, а тому, висновують вони, мусять міркувати про майбутні вибори. Тобто, якщо послуговуватися давньою формулою, є рафінованими політиками, але аж ніяк не державниками.
Схожі речі відбувалися з демократами часів каденції Барака Обами, за якого "дружба, мир і жвачка" з Росією сягнули небачених висот. Саме Обама ініціював так зване "перезавантаження" стосунків з Москвою, наївно сподіваючись на цивілізованість і демократичність своїх російських візаві. Натомість у Путіна відкрилося широченне вікно можливостей для корумпування американського політичного класу, а ФСБ на тлі "приязних стосунків" з ЦРУ, почувалося в Америці, як удома.
Схожі речі відбувалися з демократами часів каденції Барака Обами, за якого "дружба, мир і жвачка" з Росією сягнули небачених висот
Байден взяв серйозні уроки з досвіду молодшого колеги, і послідовно намагається уникати схожих помилок. На відміну від "лівих", він розуміє, що чекістське минуле Путіна ніде не випарувалося, що послідовники залізного Фелікса не для того десятиліттями боролися з партбонзами з КПРС за владу, аби так легко віддати країну на поталу "прогнилому Заходу". І Байден, і його Адміністрація – очільники ЦРУ, ФБР, Пентагону, — нетипово для демократів стали "яструбами" у стосунках з Кремлем. Парадокс, але сучасні "осли" (символ Демпартії) сповідують філософію стовпа "слонів" Рональда Рейгана про Росію як "імперію зла". Вони чудово усвідомлюють, що Путіну розходиться аж ніяк не на Україні (вона просто першою трапилася на його шляху), а на світовій гегемонії, кажучи по-ленінськи, на експорті автократії та диктатури у світ.
Путіну розходиться аж ніяк не на Україні (вона просто першою трапилася на його шляху), а на світовій гегемонії, кажучи по-ленінськи, на експорті автократії та диктатури у світ
"Ліві", захоплені утриманням влади, не бачать набагато більшої загрози, яка наразі зачаїлася навіть не у Росії. Якщо впаде Україна, то Америці доведеться воювати за Тайвань, причому не тільки з Китаєм, але з окриленою перемогою Москвою та її нечисленними, зате прикрими сателітами – зокрема з Іраном. І хто зна, на чиєму боці виступатиме такий пацифістський нині Ердоган.
Байден, звісно, також думає про вибори, принаймні вже оголосив про намір балотуватися на другий термін. Однак ситуація склалася така, що поразка України у війні проти Путіна може покласти край його намірам. І він це чудово розуміє, відмовляючись говорити з Путіним, тим паче за спиною Києва.
Другого Афганістану американці йому не пробачать.
