От, є у нас одна відома людина. Ви всі їі знаєте. Прізвища називати не буду, бо неначасі.
Щодня я від цієї відомої людини чую:
- якби наші партнери не зволікали, а надали нам бронетехніку…
- якби наші партнери не зволікали, а надали б нам артилерію…
Дивлюсь я на це, і думаю: а, чи настане та мить, коли я від цієї відомої людини почую:
- Якби Я не колупав три роки у сраці… Якби моя команда три роки не пиляля безжалісно все, що можна розпиляти… Якби моя монобільшість думала про безпеку та перемогу, а не про власні кишені…
Як думаєте, настане такий момент? Звісно, виключно після перемоги!
