Дивно співпали публікація у WSJ про перемовини 2022 в Стамбулі й мій текст про те, на яких умовах я був би готовий вітати припинення вогню.
Сподіваюся, ви звернули увагу на принципову відмінність між двома позиціями. Українська делегація обговорювала саме політичні поступки (відмова від НАТО й західної допомоги , обмеження розміру ЗСУ, російську мову як другу державну тощо). Де-факто, це питання капітуляції України, причому, не метафоричної, а цілком реальної. Щойно ми б виконали ті умови, московити блискавично захопили б Україну.
Я ж веду мову винятково про збереження життів наших людей, коли воєнна ситуація не залишає практичних шансів на повернення окупованих Московщиною територій.
Чи впевнений я, що можна досягти припинення вогню без політичних поступок? Звичайно, ні. Як і ви не можете бути впевнені в протилежному (якщо ви здатні мислити раціонально, а не істерити).
Ви скажете, що позиції Путіна сьогодні надто сильні, аби він був готовий на серйозний компроміс. І в цьому є раціо.
Але я відповім, що московити не можуть не бачити, що Захід, у цілому, готовий фінансувати війну на виснаження Росії досить довго й це може (і буде) мати для Путіна важкі наслідки. І в цьому також є раціо.
Іншими словами, ми ніколи не будемо знати, як виглядає ситуація насправді, якщо не спробуємо і не почнемо переговори.
І ще. Не пишіть у мене на сторінці своєї закомплексованої ху@ні, що московити ніколи не дотримуються жодних договорів і підписувати з ними нічого не можна.
По-перше, я просто не розумію, як інакше це може закінчитися, якщо не угодою. Чи ви серйозно сподіваєтеся на повну капітуляцію Москви?
По-друге, порушують вони лише ті договори, котрі їм порушувати ВИГІДНО. І якщо ми, усвідомлюючи все це й маючи безпрецедентну допомогу Заходу, не здатні зробити так, щоб напасти на нас знову їм стало категорично НЕ ВИГІДНО, то, виходить, ми взагалі не здатні мати свою державу?
Тільки от я себе ані дурнішим, ані слабшим, ані боягузливішим за московитів не вважаю. І таких як я в країні чимало. Тому, нам просто потрібен час на досягнення військового паритету з ворогом, а не класти десятки тисяч найкращих синів, прагнучи цілей, котрі є, наразі, нереалістичними
