Знаєте, мені самому до сказу набрид цей розподіл на 73 і 25%. Я сам не з чуток знаю, що за президента Зеленського голосувало чимало палких патріотів, за плечима яких і фронт, і волонтерський рух. Я знаю, що в Україні далеко не все ідеально, і що невдоволених багато.
І от зараз, вглядаючись в сяючі очі 73%, я не можу не відмітити – вони справді вірять в те, що обрали собі якесь нове, світле і дивовижне майбутнє. Що президент «не з системи» знищить ненависну їм корупцію і зменшить набридлі їм тарифи. Що в Україні з’явиться маса високооплачуваної роботи, де їх з нетерпінням чекатимуть. Що закінчиться війна. Що їхня найпотаємніша мрія «пожити у нормальний країні» стане реальністю.
Вглядаючись в їхні щирі очі радісних дітлахів, що отримали бажану іграшку, я сотні разів питаю сам себе, а може то я – дурень? Може то я чогось не розумію? Може то я вже так зневірився у власних громадянах, що не здатний повірити в те що може прийти молодий і незіпсований системою президент і зробити «аби життя було кращім»?
Так, це правда. Повірити – я нездатний і не хочу бути здатним. Віра, розумієте, це визнання чогось істинним незалежно від фактичного чи логічного обґрунтування. А я сильно полюбляю, розумієте обґрунтовувати – логічно, і особливо – фактично.
Розумієте – я вже двічі бачив такі самі сяючі очі. У 1991 р. коли обрали президентом Кравчука і у 2004 р. - за Ющенка. Згасли ті очі дуже й дуже швидко. Чим яскравіше очі сяють, тим швидше гаснуть, і це – норма. Тільки людина яка не виросла з віку книжечок про «Чіполіно» вірить, що її життя поліпшиться від зміни президента – людина доросла знає, що життя кращає у того, хто важко й наполегливо працює аби його покращити. І від влади (за винятком більшовицької або окупаційної) тут мало що залежить.
Вони вірять, що заробітчани масово повернуться в Україну… Прямо кортить запитати – а в Польщі теж злочинна влада, чи як? Десятиріччями Польща намагається повернути своїх громадян до дому, але не може – у Франції та Німеччині зарплатні вищі, а продукту з додатковою вартістю вищою ніж виробляють французи і німці, поляки виробляти не в змозі. Навіть зараз.
Вони вірять, що їх обдарують високооплачуваною роботою… Що в Україну прийде інвестор, який вкладеться у виробництво, який створить робочі місця… Так і корить запитати, а ручки які тремтять після вихідних у українських працівничків – тремтіти зразу ж перестануть? А продуктивність праці зразу зросте від 2 долларів на годину хоча б до 10 (про 60 як у Німеччині, я вже мовчу)?
Вони вірять, що їм збільшать з/п бюджетникам, піднімуть пенсії і водночас зменшать податки… Як це перетинається в одній точці – я не уявляю собі взагалі. Не буває полум’яної криги або кам’яного повітря.
Знаєте, у цьому дописі я хотів написати, що всі сподівання 73% закінчаться в кращому разі глибоким розчаруванням, в гіршому – шаленим ударом по їхньому добробуту. Розумієте, весь мій життєвий досвід говорить саме про це, бо див – не існує. Аби досягнути того про що вони так палко мріють, 73% мусять закатати рукави і вкалувати як прокляті, сподіваючись отримати результат за багато-багато років. Я знаю, що вони не подолають корупцію – вона не подолана навіть на Заході де вона частково легалізована і де десятиріччями в людях виховували дещо інакший від нашого світогляд. Я це все знаю.
Але. Я так писати не стану. Я припускаю, що чогось я не розумію, і що вибір 73% - вірний. Лишилося просте – аби 73% мене у цьому переконали. Для цього треба небагато – аби їхній президент реалізував корисних проектів більше ніж президент Порошенко. За президента Порошенка армія вдягнула нову форму, отримала сухпай у вакуум-пакетах, отримала нову систему харчування. За президента Порошенка було збудовано 207 нових заводів, в Україну зайшли крупні інвестори, банківська система досягла рекордної прибутковості, середня з/п повернулася до пікових значень в історії Незалежної України, відкрили реєстри майнових прав, запустили Е-декларування та децентралізацію. Тощо й тощо. Кортить – можу скласти повний список.
Хай президент Зеленський зробить більше ніж зробив президент Порошенко – і я побачу, що вибір 73% був правильний. І тоді я визнаю, що праві були 73%, а не я.
Як запеклий і переконаний поплічник бариг і мародерів – обіцяю. Все у ваших руках.
