Даючи згоду на святкування тисячоліття хрещення Руси у 1988, радянська влада, певно, сподівалася отримати додаткову легітимність.
Навряд чи в політбюро знали заковиристе слово «цезаропапізм», але точно були готові поставити собі на службу церковні структури: зокрема, і для донесення до широких мас думки про «богоданість» влади.
От тільки в Україні це так не працює. І відродження духовності та ролі церкви в суспільстві дуже швидко призвело до відділення насіння від полови.
Вже трохи більш, ніж за рік, вулицями Києва залунало «Геть московського попа!». Бо християнство Київ прийняв з рук Матері-Церкви Константинополя. А московські збочення у спробі поставити Церкву на службу орді були відкинуті одразу, як послабилися імперські пута.
Українська Церква веде родовід від Володимирова хрещення 988 року. А російська - від московського бунту проти Константинополя у ХIV столітті. Більше 100 років і чимало ресурсів знадобилося московитам, щоб отримати визнання свого існування від Вселенського Православʼя.
Про це варто памʼятати тим, хто досі відносить себе до УПЦ мп. Структури, «зʼєднаної з Єдиною Святою Апостольською Церквою через рпц», відповідно до грамоти московського патріарха Алексія, на яку посилається вже новий статут УПЦ мп.
Чи варто чіплятися за болотну єресь?
Вже давно час перейти до діалогу про обʼєднання з канонічною ПЦУ і безпосереднього, а не московського сполучення із повнотою Церкви Христової.
Сьогодні - якраз гарний день згадати про це. Бо для українця існує Бог і Україна, як заповідали предки. А не «вєра, царь і отєчєство», як учить московський піп.
