Буває таке, скажуть при тобі про людину – а в тебе зразу якась асоціація виникає. Про Дениску Пушиліна, одного з ватагів терористів ДиРи, в мене асоціація одна – як у серпні 14-го українські прикордонника на КПП «Новоазовськ» називали його лагідно і на революційний лад – Че Пушилін. Вельми влучно.
Я не буду переказувати біографію цього діяча. Не буду переказувати всі висловлені припущення – я вже прочитав сотню версій про зв’язки ЧеПушиліна з Кремем (а то Захарченко не був з ним зв’язаний!) та янучар-олігархом Курченком. Про ЧеПушиліна припускати можна що завгодно – на відміну від того самого «Оплота» ім. Жиліна-Захарченка, цей МММщик до війни пересічному українцеві був невідомий як таке. А от до його діяльності під час війни – варто придивитися.
Деніска Пушилін став відомий як заступник баркашовця Пашки Губарєва – тобто як головний донецький сепар, позаяк Губарев тоді грався в «ау» в чотирьох стінах слідчого ізолятора СБУ. Саме за головування ЧеПушиліна в Слов’янськ в’їхала банда Гіркіна-Стрєлкова, сформувалися банди «Восток» і «Прізрак», на базі «Востока» була сформована банда Мангуста, що влаштувала криваву бійню 9 травня у Маріуполі, тощо. Від 16 травня ЧеПушилін – «голова президії верховної ради ДНР» - тобто главар всія ДиРи, з майном та посполитими (прем’єром тоді ж став росіянин Бородай, а міністром оборони – росіянин Гіркін-Стрєлков). Але.
Вже 18 липня ЧеПушилін подав у відставку, перебуваючи у Москві (!). По факту головним сепаром ДиРи тоді став Бородай. 7 серпня самого Бородая поміняли на «оплотівця» Захарченка, при чому фігуру цю, судячи з усього запропонував сам Бородай. А ще за тиждень – 14 серпня в Росію «виїхали» Гіркіна-Стрєлкова. Що сталося? За словами самих бойовиків тоді контроль над ситуацією в ДиРи твердо почала брати Росія. Висловлю свою думку.
На початку війни в планах Кремля явно стояли захоплення всієї Донецької і Луганської областей, захоплення Харкова та Маріуполя – з подальшим пробиванням суходільного коридору на Крим. Харків – це шлях на Київ. Маріуполь – перша опора самого вигідного на той час «кримського мосту». Добитися цього Кремль явно планував розкачавши на бунт Харків і Маріуполь, та набивши банди ДиРи тисячами місцевих «замучених українізацією». Але. Кіна не вийшло. Харків – не розкачався. Аби розкачати Маріуполь – довелося закидати туди банду Мангуста з Донецька, місцеві проявляли дива пасивності. Тисячі «гноблених українізацією» до терористів ДиРи і Луганди не прийшли. Результат – відомий. 4 червня був звільнений Красний Лиман. 13 червня – Маріуполь. 5 липня – Слов’янськ і Краматорськ. 24 липня – Лисичанськ. Українські військ заблокували кордон від Маринівки до Ізварина і 11 липня ЗСУ ледь не почали бити коридор з Зеленопілля на Бахмут, беручи Донецьку агломерацію в кільце. 27 липня почався знаменитий рейд 95-ї аеромобільної і Стрєлков ледь не втік з Донецька дізнавшись про появу українських десантників у Шахтарську. Відтоді – в Донецьку сталася «рокіровка» і в бій вступили регулярні частини РФ.
Все сказане наводить на думку, що ЧеПушилін – лідер призначений представляти такий собі «самостійний Донбас». Те, керувати чим його поставили в квітні 14-го мусило бути таким собі «повсталим Донбасом», який мусив «звільнювати Південний Схід» «власними силами», тобто бандами ДиРи, долитими російськими військами. Додатковим доказом цього слугує фраза висловлена ЧеПушиліним в день втрати ними Слов’янська: «Нас обнадежили. Обнадежили и бросили. Красивые были слова Путина о защите русского народа, защите Новороссии. Но только слова». Треба розуміти міру розчарування ЧеПушиліна, аби він пресі висловив ТАКЕ!
Після «відставки» ЧеПушиліна військовою владою на Донбасі стали російські військові (1-й і 2-й корпуси «Вааружьонних сіл Наваросії»), а адміністративною владою – банда «Оплот» Захарченка, «Ташкента» та інших потвор донецької фауни. Але. З відсуненням від влади Трапезнікова і закриттям телеканалу «Оплот» можна говорити відверто – «Оплот» розгромлений і похований. Терористи ДиРи знову повертаються до часів коли вони вдавали «самостійність». Саме тому знову призначений фахівець з «самостійності» - ЧеПушилін. Тільки різниця в тому, що тепер їм доведеться у «самостійність» гратися всерйоз – тобто реально жити на свої.
Істинна причина всього цього проста як двері – у Москви для Донбасу більше немає грошей.
Що це означає для пересічних мешканців Донбасу і особливо – донецьких ватників? Це означає повернення до блаженних часів анархії і бандитизму в ДиРи зразка травня-серпня 14-го року, коли всі віджимали у всіх. Як казав один російський сатирик: «Сікти тепер будемо по кінцевому результату – Дякую, татусю рідний, що по кінцевому, бо раніше били переважно по спині!»
