Польща.
Литва.
Латвія.
Естонія.
Грузія.
Поряд з нами - все.
Я їх вважаю союзниками, з якими ми в одній упряжці. На нашому кусочку Європи - це найбільш вірогідні жертви, які розуміють - хто ворог. Серед навколоросійських країн - можливо, більш ніхто. На Схід я не дивлюсь, що там Казахстан - не цікавлюсь. РФ лізе на Захід, а отже саме тут треба напружитись та будувати міцні стосунки. І не кричати, що ми браття навік - це нічого не дає, як показує історія. Обнімашки, клятви, обіцянки, квіти, кульки - відносини між країнами все ж таки повинні носити більш практичний характер.
Вони прийняли наших бійців на реабілітацію, чи на лікування. Вони надавали нам грошову допомогу для армії чи для реформ. Вони інформаційно на нашому боці - вони свою позицію довели практичними справами. Я ментально далека від поляків, і від країн Балтії. Але політика й геополітика вбачається не стільки навіть у вигоді, чи спільному минулому в срср, стільки у здатності оцінити практичні кроки твоїх сусідів. Якщо вони вголос сказали, та діями підтвердили, що у тебе - не громадянська війна, а саме російська агресія - це треба цінувати.
Як мінімум - за чесність.
Це я до того, що в виборі друзів - "довіряй справам". А не словам чи спільним кордонам.
