Мій "улюблений" блазень з путінського погорілого театру – "філософ" Алєксандр Дуґін, — прямо таки упивається останніми днями якоюсь дикою радістю. "Київ повністю декомунізовано. Ні світла, ні води… Це ще нічого. Скоро прийдемо ми, русскіє".
А ще російські пабліки незвично часто цитують "бацьку". За словами цього вусатого пророка, українці з дня на день, втомившись жити при свічках, за національною традицією рушать "скидати Зеленського".
Коли хтось починає розводити теревені, мовляв, не звинувачуйте росіян як народ, "то всьо – Путін", то це теж звихнена логіка. Путін акурат консистенція, екстракт дикості своїх підданих
Логіка паралельного світу. Зовні – ніби homo sapiens, а мізки – неандертальців. Ще кілька років тому важко було собі уявити, що у столітті високих технологій, та ще й на європейському континенті побутує плем'я "диких", в основі життєвого укладу якого – садизм і несосвітенна тупість. Причому, тупість вищого левела, незрозуміла, неосяжна для нормальних людей. Тому, коли хтось починає розводити теревені, мовляв, не звинувачуйте росіян як народ, "то всьо – Путін", то це теж звихнена логіка. Путін акурат консистенція, екстракт дикості своїх підданих, іншого вони б, мабуть, не потерпіли.
З того ж таки Дуґіна: "І все ж не слід забувати, що війна йде у два боки – проти зовнішніх ворогів і проти внутрішніх. Якби не було внутрішніх, ми б зараз були не тільки у Києві, але й у Львові". Що ж, пророк підозрює, що серед садистського загалу залишилися ще певні "дисиденти", яких слід знищувати. Найпарадоксальніше, що сам Алєксандр Гельєвіч досі любить називати себе "совєцьким дисидентом". Ага, як, до прикладу, Солженіцин. Маю підозру, що Дуґін писав свої "Містерії Євразії", орієнтуючись на обсяг "Архіпелагу…". Ну, не відставати ж дисидентові від "дисидента".
Це тільки Дуґін і Лукашенко можуть почутися у наївній вірі у те, що люди, які боронять країну від "диких" вже вісім років поспіль, роблять ще заради "світла", "газу", "води" і "комфорту". Заради "хамону" і "пармезану"
Та біс з ним, з Дуґіним. Він розмовляє сам зі собою. Так і пише: "Для всього решти ми затикаємо вуха. І говоримо самі до себе – якщо нема друга, щоб почув". Це тільки він і Лукашенко можуть почутися у наївній вірі у те, що люди, які боронять країну від "диких" вже вісім років поспіль, роблять ще заради "світла", "газу", "води" і "комфорту". Заради "хамону" і "пармезану". Що, розгнівані відсутністю побутових звичайностей, вони підуть на Майдан "виносити Зеленського".
Знаєте, я можу виставити на карб чинному президентові стоп'ятсот претензій, на мою думку, цілком обґрунтованих та виправданих. Але, повірте, "світла-газу" не буде у цьому переліку. Бо, по-перше, не Зеленський наводить російські ракети на українські ТЕЦ чи пологові будинки. А, по-друге, після заявлених цілей путінської "спецоперації", зокрема "остаточного розв'язання українського питання", у нас не залишається іншого вибору. Нарешті більшість українців зрозуміла, що без перемоги над спорохнявілою імперією та її "пророками" на кшталт Дуґіна, ми ніколи не збудуємо країни з "водою, газом і комфортом".
Можливо, у цьому – історична місія українців XXI століття – деконструювати, денацифікувати, роззброїти ядерного дикуна, який тяжіє над світом останніх сто років. Точніше, навіть не місія – а умова самовиживання. Одного разу ми спробували "окультурити" дикі племена, принісши на мокшанські болота світло віри, книги, знання. Експеримент не вдався. Вони й надалі "говорять самі до себе". Сидять "без свєта", тішачись, що у когось на кілька годин забрали кілька кіловатів електрики…
