Всі в сухопутних військах знають, що саме велике коло пекла, це переводи та все що зв'язане з персоналом. Що в кадровому центрі ГШ простіше зробити будь що, ніж в управлінні персоналу сухопутних військ. Чому так? Всі вважають що це через бюрократію. Бо там сидять люди які по 10-15 років служать в одних кабінетах.
Але мене останнім часом трошки нервує думка, що це все може бути умисно. Ми ж звикли агентуру шукати там де якісь військові плани або поставки. А якщо частина персональщиків СВ працює на ворога? Вони ж не те що з часів Януковича там, вони лейтенантами туди заходять і полковниками виходять на пенсію.
І причому не просто на "шкурняки" та торгівлю посадами це не схоже. Схоже на умисний саботаж та викривлення планів.
Всі ж розуміють як командувачі підписують накази? Їм приносять десятки наказів на переводи, з сотнями прізвищ і вони підписують. При чому, підмінити або внести зміни в текст наказу може безліч людей не привертая уваги та не лишая слідів. Бо вся ті накази акумулюються, та заносяться на підпис раз чи два рази на добу. А між цим хтось може взяти, начебто виправити якусь помилку і просто замінити в наказі номер ВЧ. А персональщикам бригад або ОК, потім пояснюють що це рішення "старшого начальника", знаючи що ніхто не перевіряє. Крім мене. Бо коли в мене щось узгоджено з зі старшим начальником і щось йде не так, я завжди перепитую. Бо всіх, абсолютно всіх старших начальників в СВ, КСВ, ГШ, підлеглі найобують. Це аксіома. На жаль.
А коли між людиною яка намагається перевести і людиною яка ставить підпис, є ще прокладки, типу одеської військової академії, де відділ персоналу відомий своїми шкурняками та саботажем, то стає ще складніше. (про них пізніше)
От прямо зараз в мене два кейси. Два цікаві кейси, які важко списати просто помилками чи бюрократією.
Кейс 1. Є група бійців з різних ТЦК Харківської області. В ТЦК опинилися на початку, щоб якось піти воювати. Майже два роки вони в зведеній групі виконують бойові задачі на лінії зіткнення. Зараз, є наказ всіх повернути в ТЦК і перетряхнути. Бойовим підрозділам треба поповнення. І тут цікаве. Це злагоджена група піхоти, яка працювала і на штурмах і в обороні. Вони хочуть зайти в ШТУРМОВИЙ БАТАЛЬЙОН, який зараз воює на ЧЯ. Люди хочуть відділенням зайти в штурмовий батальйон на ЧАСІВ ЯР. Батальйон дає відношення, готує план переміщення. Начальник обласного ТЦК погоджує. План передається в КСВ. Паралельно керівництву пояснюють ситуацію. Щоб люди не погубилися, бо зараз на ЧЯ кожен досвідчений боєць на вагу золота. І через пару днів, персональщики присилають витяг з наказу. Три бійця ідуть в батальйон, а П'ЯТЬ досвідчених бійців з цього ж відділення, відправляють в РЕЗЕРВНИЙ батальйон на полігон глибоко в тил. Я багато чув, про всякі трабли з персональщиками КСВ. А тут подумав. А це ж крута тема. Тут 5, там 5, там 10 і батальйон навчаної піхоти не попадає туди де він потрібніше за все. Це ніхто не контролює. Всі списують на довбойобство і бюрократію. А якщо ні?
Кейс 2. Одного з офіцерів переводимо з одних сил до сухопутних. На посаду заступника начальника центра з "неважливо". Але це його тема. Він на ній як заступник центра може опрацювати на своєму рівні весь центр і робити те що треба всьому центру для розвитку.
Перевід узгоджений з командувачем одних сил і СВ. Головнокомандувач теж в курсі про цей перевід і добро отримане. Бо це реально та людина яка може на новій посаді принести користі в рази більше. І тут все доходить до персональщиків СВ. Три тижні тиша і потім такий запит - а надайте ще варіанти посад в центрі, бо може його не пропустить головне управління (по якому профілю він буде замом). Я телефоную начальнику того управління, він каже нема проблем, знаємо що, як, навіщо і з яким результатом ви робите. Тобто все.
І через ще два тижні, персонал СВ каже, що цього офіцера можуть перевести на посаду начальника школи. Тобто, нижче посадовий оклад, вплив тільки на обмежені процеси і на весь центр нічого робити не зможе. Я прошу уточнити, як так?
Відповідь - головнокомандувач ЗСУ прийняв таке рішення. Але проблема в тому, що я трошки знаю, як приймаються рішення по переводу підполковників. У головнокомандувача нема часу на те щоб вчитуватися і роздивлятися, що офіцера треба перевести не туди, а туди. Він підписує те що йому приносять люди яким він довіряє, якщо там не повна діч.
Але в цьому кейсі два варіанти. Тут може бути "шкура", коли притримали посаду для когось зі своїх (не треба мені розповідати про кристальну чесність персональщиків КСВ), щоб потім за послугу або могорич когось сховати від фронту. Або... Знаючи, що питання по переводу вже прийняти на рівні ГК, просто зробити його максимально криво. Щоб надати максимум збитків ділу. Бо нагадую - коли якийсь клєрк в погонах полковника каже, що це рішення командувача, або головнокомандувача, це 99,9 він впевнений що цього ніхто не буде перевіряти.
Ніхто. Крім мене. Бо мені якось похуй на поважних панів які саботують на третьому році повномасштабки, або працюють на ворога. Я всі питання уточнював і буду уточнювати незалежно від посад і рангів.
Бо в ЗСУ один самих найбільших гріхів, за який пролито море крові - це пиздіти та найобувати старшого начальника.
