Чіплятися за минуле. Як це робить Росія. І будь яка імперія поки не розвалиться.
Надрачувати на минуле "вєлічіє", на представників унтерменшів, які зраджували своїх і ставали частиною імперії. І намагатись всім доводити свою велич в тому числі прикладами перебіжчиків які стали імпєрцами і "культурним обличчям імперії" в світі.
І можна йти в майбутнє.
Як це робить сьогодні Україна.
Все що заважає нам йти вперед і повертає нам комплекси меншовартості, в принципі нам не потрібно. І це не про спадок. Це про формування майбутнього.
Спадок в нас забрали і підмінили своїм. Ті самі москвоімперці.
І це треба міняти на те, що підсилює національну свідомість та пам'ять боротьби за незалежність.
Прямо зараз історія змінює вектор. Зовсім змінюється формат.
Прямо зараз Україна починає займати місце в світовому порядку яке кільке років тому було неможливо уявити.
І зараз ці зміни виборюються дуже великою ціною.
І не для того ми зараз платимо таку ціну, щоб дивитись в часи, коли Україна була поневолення імперією.
Наші політики вже туди дивились. Всі ці роки поки загравали з московією. Надіючись що московіти признають в Україні самостійного державу. А ні
Те ж саме про відношення до УПА.
Ми маємо право пишатись тими, кого ми вважаємо гідними. Ми маємо право брати за взірець людей, які робили те, що і сьогодні робимо ми всі. Боролись за незалежну Україну. За її існування.
Я навіть не хочу уявляти скільки часу треба було російському угрупованню в 22 році, щоб пройти "гонорову" Польщу від кордону до кордону. Хоча ми всі розуміємо, що в тому що ми встояли, є і величезна заслуга Польщі. Але ціну яку платимо ми життями Українців, незрівнянна ні з чим. На жаль.
Часи змінилось. Обставини змінилось. Ми змінились.
З 22 року ми зробили те що було не під силу більшості розвитих країн заходу. І продовжуємо це робити.
Треба формувати нову повістку. Треба позбуватись всього що нагадує про приниження, комплекс меншовартості, та залежності від "метрополії".
Ми того варті. І ми платимо дуже велику ціну за це.
