Насправді, все дуже просто. Але чітко прораховано.
Просто, заводиться чергова справу на представника патріотичних сил. Бажано радикального. Бажано суперечливого. Бажано з позицією (думкою, висловлюваннями) яка сильно відрізняється від позиції багатьох. Або що знаходиться в конфлікті з частиною «союзних сил».
Власне, більшість з нас - такі. Ми за Україну, але всім подобатися не можемо. І свою думку звикли відстоювати жорстко. І, до речі, можемо впевнено помилятися.
Відмінний базис для початку операції.
Гучна справа має розширювати спектр гріхів «войовничої меншості». Ні, маючи в активі «холоднокровних убивць» Шеремета - повторюватися не треба.
Просто беремо вбивство при самообороні. І перетворюємо його в навмисне і цинічне.
Таку собі вуличну різанину. Де патріот легко перетворюється в маніяка з ножем.
Точно за такою ж схемою, як музикант - в диверсанта. Тут не потрібно доказів. Тут потрібна кам'яна дупа, здатність до виробництва багатотонної паперової єресі, і здатність тупо ігнорувати закон.
І справа обов'язково стартує, і почне обростати усіма атрибутами псевдореальності. А зустрічі під судами просто стануть частіше.
Однак, в цьому випадку в схему закладена посилена порція внутрішніх протиріч і конфліктів. Починаючи від полюса і радикальності патріотичної позиції. Закінчуючи тим - що, хто, коли і про кого сказав.
При цьому - кожна зі сторін внутрішнього конфлікту повністю знаходиться в «своєму праві», має хорошу пам'ять на чужі помилки, і не забуває щедро поливати грядку взаємних образ. Щоб не засохло.
В результаті ті, хто ініціюють новий «кримінальний скандал» отримують багаторазовий джекпот.
По-перше, в очах «пересічного українця» з нас досить планомірно роблять відморожених вбивць. Гучних справ вже дві - Шеремета і Чорновол (насправді їх більше). Тепер буде третя - справа Стерненко, після чого це стане офіційною тенденцією.
По-друге - у нас офіційно хочуть відібрати право на самооборону. Заздалегідь, і про запас.
На тлі відпущених поліцейських, які вбили по п'яному ідіотизму дитину. На тлі десятків справ покидьків з грошима, яким у подібних ситуаціях «пом'якшують кваліфікацію» або виправдовують - це особливо демонстративно і яскраво виглядає. Ми повинні знати, що при спробі самозахисту - нас чекає відплата за саму спробу.
По-третє - дуже обгрунтовано передбачається, що ми знову використовуємо ситуацію не для об'єднання, а для розколу. Мало того, що ми почнемо розділяти себе на тих хто «гідний захисту», а хто «ні». Ми ще й будемо доводити кожен свою правоту. Витягуючи з минулого брудну білизну, дурості і помилки один одного. Чим зробимо процес максимально брудним. І жалюгідним в очах інших. Тому, що перевірено - там, де з з дискредитацією не справляється ворог - ми чудово справляємося самі.
По-четверте - буде запущений процес «зустрічного ігнорування». Мовляв, ви не підтримуєте «наших» - ми не підтримуємо «ваших». Мало того, старанно пояснюємо і іншим, чому не потрібно підтримувати.
На тлі цього обов'язково з'явиться ще один прецедент. І ще один. Після чого - нарешті то запрацює конвеєр. Не тільки по «гучних вбивах». І співчувати нам ніхто не буде. Тому, що ми будемо по вуха у багнюці, яку виллємо один на одного в цьому захоплюючому процесі.
Тому, що ми остаточно спалимо мости, що залишилися.
Я за себе скажу, а ви послухайте. Хоча, це не тільки моя думка, а й багатьох моїх однодумців.
Я зі Стерненко (як і він зі мною, напевно) - швидше за все в одному полі не сяду. За багатьма причинами. Включаючи слова, дії і позицію в різні часи, і з різних приводів.
Тільки, ось маленький момент - щодо захисту України, він в «великому розумінні» знаходиться зі мною по одну лінію фронту. Тобто - не ворог.
Навіть на війні можна бути активними «не друзями», ненавидіти один одного, вважати один одного відвертими долбо**бами, обіцяти набити морду, і навіть зробити це, - але в бою битися з одним ворогом. І прикривати один одного.
Тому, що є «особистий рахунок», а є «великий рахунок». І в цьому випадку, нас збираються накривати всіх. За великим рахунком. І цей «прецедент» розрахований на всіх нас. І частину своїх цілей вони хочуть досягти нашими ж руками.
Тому, я не збираюся грати за нав'язаними мені правилам.
І з приводу «справи Стерненка» маю однозначне розуміння. Це атака не на нього особисто. Це атака на всіх. І на мене.
І опір цьому я буду надавати відповідний.
А для тих, хто ще сумнівається - маркер.
Дуже цією справою Портнов почав перейматися. Значить це частина великого плану покидьків. Значить, треба реагувати.
