Я би пропонував почати запам'ятовувати ім'я цього політика.
Він - запам'ятається в історії, як один із тих - хто покінчив з імперією.
Вчора Держсекретар США Ентоні Блінкен виступив на комітетських слуханнях в комітеті із закордонних справ палати представників Конгресу. Ось конкретна цитата:
- Ми виступаємо рішуче проти спроб Росії анексувати Крим, ми рішуче проти агресії РФ на Донбасі, на сході України. І ми твердо підтримуємо Україну і маємо намір посилити цю підтримку — чи то у сфері безпеки, економіки, або ж у зусиллях щодо зміцнення власної демократії.
Ключове, на що би я звернув увагу – це слова про те, що підтримка має бути і у сфері безпеки, і у сфері підтримки демократії.
Ось. Люди розуміють, що проблем - таки дві. Зовнішня загроза. І внутрішня загроза.
І внутрішня загроза – це проблеми українських інституцій.
Коли парламент і Уряд керуються з Офісу президента – це інституційний провал.
І тоді питання: «Як вам уряд Шмигаля?» - треба говорити – Ніяк.
З якого боку уряд? Він має призначатися парламентом. І бути йому підзвітним.
Але підзвітність – це точно не надання ніщячків для депутатів (але тільки тих, хто проголосував за бюджет) через програми соцекономрозвитку. По десять мільйонів кожному у минулому році. І десь по тридцять – у цьому.
Це інституційний провал.
А сам офіс президента – керується не тільки з офісів олігархів. А і з кремлівських башт.
Це інституційний провал.
Якщо генпрокурор замість допомагати американському правосуддю ловити Коломойського – допомагає йому відмазатись – це інституційний провал.
Якщо «самий гуманний савєцький/український суд у світі» відмазує олігархів – це провал.
Сам Зеленський – це інституційний провал.
Але у Найвеличнішого – є шанс. Прислухатися і отримати допомогу. Не тільки на протистояння зовнішньому ворогові.
А і протистояння внутрішньому. А для Зеленського – це якраз - його уява про свою велич.
Це як у алкоголіка – визнати проблему – перший крок. Зе! треба визнати, що у нього манічка величі.
Головний ресурс, який потрібен зараз Зеленському – це тренінги і консультації від союзників. Бо у вигляді суспільства єрмаки йому підсунуть зараз ряжених.
Але – він не готовий. Мотивація у нього – не бажання змінитися, а СТРАХ.
Я сподіваюся, що йому розкажуть. А тут іще і справа вагнерівців. І комусь зараз прилетить сильно.
І ще. Зараз, після таких слів Блінкена, пройдуться саранчею проросійські канали:
- Ааа, зовнішнє управління. Нами управляють. Біда-бідушка.
Ну да? Це ж ми хочемо до них, а не вони до нас? Щоб вступити до їхнього клубу – треба навчитися їсти ножем і виделкою. І не ковирятися в носі на людях. Інакше – не приймають.
Але поки є люди, які ведуться на розмови проросійських каналів – і тим їх підживлюють – Зеленському можна впарювати.
Володимире Олександровичу! Все що вам потрібно – іноді сходити зі сцени і сідати в зал. І уважно слухати не соціологів, не Єрмака. А розумних людей із-за бугра.
А потім міняти трупу – і на сцену. Але цього разу – грати за Україну!
Тільки віриться слабо, що у нього вийде.
