Той, хто слідкує за моїм блогом на Інформаційному спротиві, той читав статтю про те, як у потягу, що слідкував з Тюмені до Адлеру, померла 12 річна дівчинка з ОРДЛО. Мені прийшло багато відгуків на цей допис.
Читачі були вражені. Як це все могло статися, як це діти з теплого Луганська поїхали на відпочинок до морозної Тюмені. Не у Крим, не у теплий Краснодар, а у Тюмень. Як взагалі дорослі могли відпустити дітей на такий відпочинок. А головне, як дорослі проігнорували скарги дітей, що у цих російських таборах, над ними знущалися, відмовляли у допомозі. А я от ще й підозрюю, що там були дуже сильні тортури (той же льодяний карцер) та зґвалтування й психологічні приниження. Бо це російські табори, а-ля радянина, по іншому там люди себе не поводять.
Ця трагедія вразила українців. Ото ми такі фашисти, що емпануємо дітям, чиї батьки, можливо воюють проти нас чи підтримують «Донбас-росія».
Ми просто розуміємо, що на війні діти завжди заручники, як самої війни, окупації, пропаганди, так й дорослих. Бо ж саме дорослі прийняли це страшне рішення, залишити дітей в ОРДЛО, зробити з них радянських людей, віддати їх на заклання у російські табори.
Взагалі, прийняти рішення, що життя дітей пройде під знаком окупації, це злочин. Страшний злочин доросли, який спрямований на самознищення, на знищення своїх родин, які вмирають самі та від їх тліну гинуть й їх паростки.
Я знаю багато родин в ОРДЛО, де через проросійську позиції загинули усі. Наприклад, ось, мої сусіди по тій вулиці де я жила: загинув батько, який пішов на фронт, мати, яка спилася й померла від неякісної горілки, бабуся й дідусь, які не змогли вижити без якісних ліків та пережити горе втрат, й діти, які стали наркоманами у 12 років.
Й таких страшних історій родин, які повністю зникли, тобто вимерла остання генеалогічна гілка з плодами, сотні, як не тисячі.
Багато родин й хотіли виїхати заради дітей, але залишилися заради своїх батьків, які горлали «мы хотим жить в ссср, мы хотим умереть в россии». Ці старі люди виконали свою місію та свою мрію, вони померли, не зовсім на росії, але померли. А з ними занапастили своїх дітей та онуків, який прирекли жити в окупації.
Як би ви знали, скільки дітей в ОРДЛО зникли безвісті, викрадені у сексуальне рабство, зґвалтовані до смерті, стали іграшками кадирівців, російських зеків та місцевих педофілів. Це страшні історії, страшні факти.
Та й втягнення дітей у мілітарі – пропаганду не можливо без участі дорослих.
Але повернемося до дитини, що вмерла у потягу. Ми ось жахнулися, бо це страшна втрата, це злочин, це жахіття. На росії це пройшло поза увагою, окрім Самари, де діти сиділи на карантині. Там люди висловлювалися за те, щоб дітей прибрали з міста незважаючи на те, що понад 50 дітей хворіли й мали знаходитися під медичним наглядом.
Росіяни вимагали вигнати дітей з лікарні, з міста та відправити в «их ххляндию». Ось вам й «гуманна нація».
Що цікаво, це ж російськомовні діти, які на думку путіна потребували на Донбасі захисту.
В ОРДЛО ця історія теж пройшла без уваги. Лише мешканці міста Молодогвардійськ, звідкіля родом померла дівчинка, трошки висловили співчуття та й на тому все скінчилося. Хтось засудив батьків «самі винні», хтось дитину «сама винна, вони зараз усі наркомани», росіян чи керівництво ОРДЛО, чи керівництво табору не засудив ніхто.
Після цього повідомлення, що захворіли діти у потягу, в соцмережах ОРДЛО обережно висловилися про те, що діти в ОРДЛО дуже хворіють. Навіть назвали цю хворобу «китайський дитячий грип».
Обговорювання цього не вдалося, бо повідомлення про симптоми та те, що на цю дивну хворобу боліють діти й по росії, швидко зникли.
Я промониторила деякі регіони росії, й дійсно, зросла кількість скарг на те, що діти хворі ходять до школи, а карантин не оголошують.
Смертність дітей важко відслідкувати, але ось зростання захворюваності та смертності від «ковід» вже відслідковується, бо у соцмережах часто обговорюють похорони чи байдужість лікарів, чи відсутність ліків.
Я вже писала, що лікарні росії, це скоріше конвеєр по знищенню росіян.
Заявлені нано-технології в медицині на росії, це такий же пропагандистський наратив, як й усе інше.
Ні, звісно у великих російських містах є гарні й дорогі лікарні, але це ж не для пересічних громадян.
Взагалі, пандемія «ковіду» мала б трошки зрушити мізки росіян. Це, якщо б вони були. Країна вмирала без вакцини, вірніше російська вакцина «Супутник» вбивала не гірше самого вірусу, ні ліків, ні лікарень.
Але росіяни тихо вмирали, не скаржилися та не задавали питання чому країна з нафтою, доларами, газом, золотом, неймовірними ресурсами, має лікарні рівня бомжатник, ліки, які не лікують, а вбивають, лікарів, які ведуть себе, як підзаборні хабалки, що злізли з потертого дешевого стовбурця у копієчному стрип-барі.
Мешканці ОРДЛО, які звикли до якісного медичного обслуговування теж би мали задати собі питання, як так сталося, що вони за півроку- я маю на увазі 2014 й рік- повернулися назад у 90-ті, а зараз взагалі летять у прірву.
Якісні медичні послуги зникли з ОРДЛО. Там тепер «найкращій» лікар, це той, хто приїхав з Красноярського краю, як гастарбайтер. У більшості міст ОРДЛО немає профільних спеціалістів, а усе гарне, якісне, сучасне імпортне обладнання, яке в лікарні Луганщини та Донеччини було поставлено за мирних часів, було вивезено на росію.
У 2014-2016 роках, коли з лікарень ОРДЛО росіяни вивозили сучасне медичне обладнання та заманювали його на старе, використане з росії, мешканці ОРДЛО раділи. Чому, ніхто з них пояснити не міг, але вони радісно віддавали росіянам обладнання, сліпо віруючи у те, що з росії в ОРДЛО поставлять ще сучасніше, нано- технологічне, найкраще ніж оте, з «гейєвроп».
А ще, перше, що накрило ОРДЛО майже одразу після окупації, це інфекційні та венерологічні захворювання.
Окупанти одразу закрили усі профільні диспансери, окрім психологічних, які час від часу використовують, як катівні для примусового лікування людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією.
Туберкульозний диспансер, кожно – венерологічні та інфекційні лікарні , усе це було знищено окупантами. Я досі не розумію чому. Бо виглядає це, як спеціальна операція по збільшенню хворих та такі діагнози.
Й дійсно, зростання хворих на туберкульоз, сифіліс, гонорею, чесотку, кір, вітряну віспу, кашлюк (коклюш), стафілокок та інші захворювання росли, як на дріжджах.
З 2014-го ситуація з медициною та захворюваннями в ОРДЛО тільки погіршилась. Й знову у заручниках діти.
От зараз в ОРДЛО знову епідемія. У школах на уроках по 3-5 дітей. Діти хворіють на кашлюк (коклюш), а ще на дивне захворювання, яке в ОРДЛО називають «сезонний грип», але симптоми не схожі на грип. Здебільшого це кашель, сильний, ривкообразний, покрасніння горла та сильні блювота та діарея. Висока температура та дикий біль у суглобах.
Ліків в ОРДЛО майже немає. Бо ж ОРДЛО вже місяць без світла. Люди масово їдуть до Ростовської області, щоб купити бензин, ліки, їжу. На кордоні ОРДЛО та Ростовської області черги.
Це для ЗМІ та пересічного лугандонця путін «взяв» ОРДЛО у склад росії. Насправді кордон існує, як й паспортний контроль, а з боку Ростовської області у 2023 році встановлено знак, який вказує, що це державний кордон росії з Україною.
В ОРДЛО, як у добрі радянські часи карантин не оголошують, бо ж епідемії не має. Коли я навчалася у школі, то в нас теж пів школи з «жовтухою», але карантин не оголошували, бо ж директору наганяй, виклик на партсобраніє, могли звільнити. Тому усі грипи, «жовтухи», «вітрянки» та інші хвороби діти переносили на ногах, у школі. На лікарняний чи у лікарню клали вже тих, хто не міг ходити.
Ця ганебна практика по відношенню до дітей зараз у ОРДЛО, бо ж х батьки та бабусі з дідусями цих дітей хотіли пожити, як у срср. Ось, тепер там живуть усі. Без карантину, ліків, лікарів.
Скільки дітей вмирає після грипу та «жовтухи», кашлюка чи «вітрянки», не відомо. В срср теж не вели цю статистику. Баби ж ще нарожають.
Скільки отримає страшні наслідки для здоров’я, теж ніхто цим не цікавиться.
Можливо б я поспівчувала, але ні, не можу. Най вибачать білопольтні, моралісти та інші сердобольні люди, але я така, яка є. так, я приймаю той факт, й наголошую на ньому, що діти ОРДЛО це заручники росії, війни, пропаганди, окупації та своїх батьків й не можуть приймати рішення самостійно. Але їх батьки можуть. Їх батьки за фронті, чи в соцмережах воюють з Україною, радіють загибелі наших дітей, кричать «бомбіть укропов». Тому, навряд чи моя емпатія скоро повернеться.
А чи жаліють мешканці ОРДЛО, чи емпанують своїм дітям? Ні. Ні, розумієте? Бо соцмережі палають «нет карантину», «мой не болеет, зачем нам карантин», «переболеет, здоровее будет», «карантин мешает учебному процессу», «когда мы учились, карантинов не было».
Так, батьки знову виступають проти своїх дітей, батьки знову вбивають своїх бадей, батьки знову наражають своїх дітей на небезпеку. Це завжди роблять радянські люди, проросійської спрямованості.
То що тут можна сказати. Лише те, що я кажу з початку війни: росія вбиває!
