Сама назва цього тексту може збентежити того, хто далекий від політичних реалій країн Балтії. Здавалося б, саме там повага до своїх державних мов завжди була частиною політики, культури та освіти. Навіть у радянські часи заходи щодо захисту естонської мови важко було порівняти із захистом української.
І, проте, тільки зараз, через 30 років після відновлення незалежності Естонії парламент цієї країни ухвалив рішення про остаточний перехід естонських шкіл на навчання естонською мовою.
Всі ці роки у країні існувало дві паралельні системи освіти — естонською та російською мовами.
При цьому випускникам шкіл російською мовою було важко здобути освіту естонською та знайти роботу, пов’язану із гарним знанням державної мови. До того ж сам вибір школи для дитини нерідко визначався місцем проживання та закріплював це місце проживання для наступного покоління – так зберігалася фактична общинна та національна сегрегація, коли більшість випускників російських шкіл у реальному житті ніколи не спілкувалася із більшістю випускників естонських шкіл. І навіть зараз, коли ухвалено рішення про перехід на освіту для всіх, є естонські політики, що виступають із протестами та апокаліпсичними прогнозами.
Депутат парламенту від опозиційної Центристської партії Марія Юферева-Скуратовскі, наприклад, наголосила, що ухвалення нового законодавства суперечить «здоровому глузду, інтересам народу Естонії та всій системі освіти».
Але насправді цей закон суперечить насамперед інтересам самої Центристської партії, яка протягом багатьох років зберігала підтримку «російськомовного електорату».
Депутат естонського парламенту від соціал-демократів Раймонд Кальюлайд навіть заявив про «кінець Центристської партії як політичної сили».
І справді, якщо естонці та росіяни (і діти інших національностей, які ходять до російських шкіл) почнуть навчатися разом, раптово може виявитися, що російськомовне населення Естонії не має специфічних інтересів, які треба захищати «спеціальним політикам». Та й Кремлю буде важче розраховувати на використання російських жителів Естонії у своїх пропагандистських цілях. І не тому, що російська мова перестане бути рідною мовою етнічних росіян Естонії. А тому, що у людей різних національностей, які проживають в Естонії, буде один інформаційний простір. А не два, як зараз.
І я не знаю, чи потрібно пояснювати, що російськомовні медіа Естонії — навіть якщо їхньому розвитку намагається допомогти держава — просто не можуть конкурувати з валом російської пропаганди. Більше грошей, більше ресурсів і, як це не сумно, більше довіри, тому що люди, які так і залишилися в інформаційному просторі колишнього СРСР і не мають мовної альтернативи, довіряють медіа, які супроводжують їх усе життя.
Але якщо не для дітей, так для онуків цих людей не буде жодних проблем з отриманням інформації естонською.
І, до речі, ці діти та онуки отримають шанс виходу не лише з мовного, а й із «географічного» гетто, куди вони були загнані окремими системами освіти – гетто спальних районів Таллінна чи регіону Нарви.
До речі, таке саме гетто — тільки куди більше за площею — замислювали для жителів східних і південних регіонів України автори горезвісного закону Ківалова-Колесніченка про регіональні мови. По суті, вони залишали мільйони людей у межах їхніх міст і селищ, створювали можливості для появи паралельних систем освіти та співіснування різних мовних громад — всього того, чого в Україні не було і того, чого зараз прагне позбутися Естонія. Досвід останніх десятиліть ще раз довів, що демократичну країну можна побудувати лише всім разом, а політики, які спекулюють на відмінностях, тільки шкодять такому будівництву й допомагають Москві.
