Пішла чергова хвиля критики Арестовича. Як на мене, в ній є один суттєвий недолік - більшість коментаторів вважають, що критикують його сумнівні погляди й переконання. Між тим, ніяких переконань там немає й ніколи не було.
Для розуміння, просто пригадайте історію стосунків сабжа із зеленою командою. Спочатку жорстке висміювання Зеленського. Потім приєднання до команди й виправдання будь-яких пройобів і злочинів. Потім (на тлі падіння рейтингу влади) - відставка й повернення до критики. Згодом - новий етап любовного роману. За ним - нова відставка, але на умовах дружнього нейтралітету.
Іншими словами, ніяких переконань у нього немає - суцільний конформізм. А ще (і це, мабуть, визначальне), Арестович - фанфарон, тобто, самозакоханий хвалько і позер. І навіть його оці дрімучі секситські заяви - це не відображення переконань, а лише спосіб вивищитися - по-перше, за рахунок жінок, котрі в нього тут виглядають відверто залежними й неповноцінними (на тлі гіганта Льоші) створіннями. По-друге, за рахунок публічного висловлення відверто контраверсійних думок. Мовляв, я такий великий, що насрати мені на вашу політкоректність.
Я, боронь Дарвін, не кажу, що його не слід критикувати. Просто хотів би, аби мотивація сабжа була зрозумілішою
