31 серпня 1939 року Верховна Рада СРСР одностайно (спробував би хтось проголосувати проти) ратифікувала угоду про ненапад з нацистською Німеччиною. Відбувалося це тоді, коли усі в Кремлі знали: це війна. Коли біля кордонів Польщі вже зосередидлися нагодовані радянським хлібом дивізії Вермахту та СС. Коли до німецьких літаків було вже підвішено начинені радянською вибухівкою бомби, а в баки танків залито радянський бензин.
Вранці 31 серпня, коли відкривалося засідання ВР СРСР Гітлер підписав директиву № 1 про напад на Польщу. А наступного ранку, менш ніж через добу після тієї ратифікаії, орди нацистів посунули у Польщу.
Так от: без Радянського Союзу ніякої війни не було б. Гітлер просто не наважився б. Тому чекав на підписання пакту про Ненапад з СРСР ("Пакт Молотова-Ріббентропа") та його ратифікації аби убезпечити себе від війни на два фронта, яка для Німеччини убла смертельною, про що сам же Гітлер і писав у своїй книзі "Майн кампф".
Пізніше радянська пропаганда брехала, мовляв, цим пактом Сталін відтягував війну з Німеччиною. Першим почав брехати сам комуняцький диктатор. У своїй знаменитій промові по радіо "Брати і сестри" 3 липня 1941 року він, очевидно маючи радянських людей за непрохідних кретинів, заявив:
"Що ми виграли, уклавши з Німеччиною пакт про ненапад? Ми забезпечили нашій країні мир протягом півтора року та можливість підготовки своїх сил для відсічі, якщо фашистська Німеччина ризикнула б напасти на нашу країну всупереч пакту. Це певний виграш для нас та програш для фашистської Німеччини".
Ну, і як, підготували сили? Дали відсіч?
А головне: треба бути абсолютним бараном, аби повірити в цю маячню.
У 1939 році Гітлер не міг напасти. З дуже поважної причини: Німеччина не мала з СРСР спільного кордону. Треба було спочатку здолати Польщу. Але поки це сталося - настала осінь з дощами. Восени наступати на СРСР де дороги лише так називалися, неможливо. І головне: війна з Польщею забрала практично всі ресурси: через 2 тижні після нападу на Польще в Люфваффе закінчилися бомби і пальне, а танки потребували ремонту.
У 1940 році Гітлер також непасти не міг. Восени та влітку він якраз захоплював Норвегію, громив фрацузів і британців у Європі, окуповував Бельгію та Нідерланди. А потім настала осінь - і та ж таки проблема з наявністю бомб, снарядів, танкових двигунів, бензину. Ну, і погода. Тодішній рівень техніки не дуже дозволяв воювавати восени навіть у Європі, де дороги були.
Так що товариш Сталін тупо вішав довгу смачну локшину на вуха власним рабам. Насправді пакт 1939 року був йому потрібен якраз для того, аби штовхнути Німеччину у війну. Яка невідворотьно ставала світовою. Сталін був вірним учнем Леніна і цілком поділяв його переконання, що світова революція (а отже і встановлення світового панування Кремля) можлива лише в результаті світової війни. От він її й готував. А Гітлер мав стати запалом.
В 1946 році на Нюрнберзькому судилищі колишній міністра іноземних справ Німеччини Ріббентроп свідчив:
"Коли я приїхав до Москви в 1939 році до маршала Сталіна, він не обговорював зі мною можливість мирного врегулювання німецько-польського конфлікту в рамках пакту Бріана-Келлога, а дав зрозуміти, що якщо він не отримає половини Польщі та Прибалтійські країни, ще без Литви з портом Лібава, то я можу одразу ж вилітати назад". За ці слова за наполяганням Сталіна товариша Ріббентропа (великого друга СРСР, між іншим) повісили. Аби зайвого своїм язиком не ляпав.
Тобто Сталін вимагав від Гітлера одного: переділу Європи. А це було можливо лише в результаті війни. Іншими словами, Сталін вимагав одного: ВІЙНИ. Без варіантів.
До слова, влітку та восени 1939 року Кремль демонстрував великеу любов до ницистів і велику ненависть до демократичних країн, передусім Франції та Великої Британії. Одразу після підлписання пакту Молотов заявив отертілим від цинізму комуністичних бонз журналістам:
"Фашизм - це справа смаку".
Останнє: ратифікацію пакту було організовано в пожежному темпі. Бо знову ж таки: осінь на носі. Делегація нацистів лише збиралася у Москву на підписання пакту, а товариш Сталін дав команду терміново зібрати у Москві депутатів: чабанам з гірських пасвищ, оленеводам з далеких стійбищ та дояркам із Сибіру потрібно було багато часу, аби дістатися столиці. Про секретний додатковий прот окол до угоди "народним обранцям" товариш Сталін з товаришщом Молотовим не повідломили. Не їхнього ума справа. Вони лише мали слухняно голосувати, не думаючи...
І тепер вже точно останнє: свідки розповідали, що не встигли за Ріббентропом та іншими членами делегації настів зачинитися двері, як Сталін кинувся танцювати, радісно вигукуючи: "Обманув! Обманув Гітлера!"
Миротворці, чо...
