Ми ще в свої двотисячні, а хтось раніше, в дев'яності, після школи обирали напрям подальшого життя. І частина з нас інтуїтивно хотіла в бізнес, а частина у державні органи, будь-якого напряму.
Перше вважалося дуже нестійким та нестабільним напрямом. Бо бізнес як відкривається, так і закривається. Він як в плюсі, так і в мінусі. А наші батьки, в масі своїй навчені радянським союзом, бажали нам зазвичай однаково шаблонно: "щоб копієчка була завжди, і в теплі". Тому що радянська людина не завжди вміла відпустити свою дитину в те, чого сама не знала, та до чого не звикла.
В результаті частина з нас пішла в чиновники різних рангів, в якісь органи соцзахисту, школи, дитсадки, сільради, "міліцію" і таке інше - не завжди за покликом серця, а лише тому, що там "гарантована копієчка та в теплі".
На щастя, мені доля підкинула і прогоріти, і заробити, і щось знову втратити, але навчитись стійко відноситись до будь-яких катаклізмів, бо бізнес інтуїтивно ближче за характером. І тому зараз я можу суб'єктивно, але для себе правильно сказати: в умовах війни чи блекаутів бізнес кращий.
Кращий в організації тих самих "пунктів незламності" (так, дивні назви, згодна, що незламність - це про фронт). Кращий в організації постачання речей для армії - бо волонтерство на плечах бізнесу та підприємців і піднялось. Кращий в швидкості реагування на виклики. Зрештою, сміливіший та азартніший.
Чого не скажеш про весь апарат чиновників, які всі ці десятиліття звикли до іншої діяльності: регулювання. Вони більше нічого не вміють такого, щоб був дієвий результат. Вибачаюсь перед читачами чиновниками, але якщо зробити перегони, то гнучкі, витривалі, розумні, дієві підприємці обов'язково виграють.
Пункти обігріву будуть справжні, а не для галочки. Бо більшість з них сфотографовані, але закриті. Бо десь цей пункт - школа, а сторож про це вперше чує та не пускає. Бо десь магазин не знає про те, що його приміщення, його ресурс записали як той пункт, а це приватний бізнес.
Ми роздули штат чиновників, які звикли до того, щоб діяти шаблонно, інертно, повільно та не результативно. Так не має бути в країні, де йде війна!!! Тим більше не має бути в країні, яка буде відновлюватися.
Повчиться у Розетки, як надавати людям можливість зарядити телефони. Повчиться у волонтерів, як можна з-під землі діставати потрібні запчастини (гаразд, не у всіх волонтерів). Повчиться у людей, які МИСЛЯТЬ інакше, а не по-радянськи. Повчиться думати, діяти інакше. Це той самий "клятий капіталізм" та сама Європа, а скоріше Америка (люблю її за тип мислення) - які нас повинні надихати. Відірвіться вже від того клятого совка!
Це вибір, зроблений в ті самі дев'яності та двотисячні, коли треба було "гарантовану копієчку". Потім він перетворюється на пихатість (до тебе ж в кабінет приходять щось просити, чому б не відчути себе рівнішим за рівних?) , та неспроможність мислити швидко та ефективно.
По їх марафону тільки й розмов, що про те, чого насправді або немає, або воно закрите, або не працює, або зроблено так-сяк.
А Вові треба передати, що зламати систему - це означає побудувати нову, сучасну та ефективну, на користь державі. А не те, що зараз.
