Як відомо, саме ці зміни повинні визначити долю "Північного потоку-2", а значить - і українського транзиту.
Після того, як Німеччина і Франція досягли компромісу щодо Газової директиви, могло здатися, що газопроводу вже ніщо не загрожує. За здійснення Газової директиви на своїй території відповідає Німеччина, уряд якої не вбачає у "Північному потоці-2" ніякої загрози. Однак все це не є таким простим.
Почнемо з того, що будь-які винятки з Газової директиви повинні затверджуватися Європейською комісією за поданням уряда ФРН. Власне, винятків передбачено всього два. Перший з них дозволяє вивести з-під правил Газової директиви газопроводи, які побудовані до її остаточного запровадження в дію. Швидше за все, мова йде про літо 2019 року - і "Північний потік-2" до цього часу точно не побудують.
Другий стосується нових газопроводів - якщо тільки вони не заважають конкуренції на енергетичному ринку та безпеки цього ринку. І тут вже питання - а що вирішить Єврокомісія? Єврокомісія, а не Німеччина. Тому що компанія - будівельник газопроводу подасть запит німецькому регулятору, а ось німецький регулятор, якщо тільки вирішить зробити виняток, звернеться до Єврокомісії.
Це рішення Єврокомісії і буде моментом істини в питанні про долю "Північного потоку-2" і українського транзиту.
Тому що якщо Єврокомісія вирішить, що проект "Північного потоку-2" під виняток не потрапляє, "Газпром" повинен буде підкоритися правилу надання доступу до нової трубі компаніям з третіх країн. А це означає, що російський монополіст просто не зможе використовувати газопровід на максимальну потужність, доведеться резервувати частину потужностей для інших компаній - навіть якщо ці компанії з'являться на ринку не відразу (наприклад, компанії з Азії, які захочуть переганяти свій газ через Росію в Європу).
І тоді українська ГТС залишиться критично важливим маршрутом і для "Газпрому", і для його європейських клієнтів.
