На найближчі 3–4 місяці світова політика рухається під впливом чотирьох великих осьових чинників:
1. Війна в Україні в контексті темпу наступальних і оборонних операцій, постачання зброї й санкційної політики.
2. Європейська політична турбулентність , як от серія виборів і урядових криз, зокрема Франція, Нідерланди, Чехія, Молдова, Норвегія.
3. Зростаючий розрив між «західним» столом НАТО, G7, ЄС, ООН і «Глобальним Півднем», G20 в Йоганнесбурзі, БРІКС.
4. Енергетичні і продовольчі можливості , та ризик підняття цін до зими.
Наступним ми маємо календар, з відомими, станом на теперішній час подіями, які мають відбутись до кінця року і можуть суттєво вплинути на стан світової політики:
Вересень 2025
- 9 вересня 2025 рік — відкриття 80-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (Нью-Йорк).
- 23–29 вересня 2025 року —З’їзд Генеральної Асамблеї ООН (Нью-Йорк).
- 8 вересня 2025 рік— Парламентські вибори в Норвегії.
- 28 вересня 2025 рік — Парламентські вибори в Молдові.
Жовтень 2025
- 3–4 жовтня 2025 року — Парламентські вибори в Чехії .
- 13–18 жовтня 2025 року — Щорічні засідання МВФ та Групи Світового банку (Вашингтон).
- 29 жовтня 2025 рік — Дострокові парламентські вибори в Нідерландах.
Листопад 2025
- 10-21 листопада 2025 року- щорічна конференція ООН з питань зміни клімату, COP30 (Белен, Бразилія)
- 22–23 листопада 2025 року — G20 Саміт лідерів (Йоганнесбург, ПАР).
Листопад — Грудень 2025 (ЄС / Європейська рада)
- Календар засідань Ради ЄС / Європейської ради — підтверджені робочі/саміти та конфігурації на період 26 листопада — 10 грудня 2025 року.
Тому почнемо з першого і основного чинника міжнародної політики – це війна в Україні. Власне, тут вже зараз бачимо , що РФ інтенсифікує повітряні удари і масовані атаки, одночасно Міноборони РФ готує наземні операції на Донбасі, спостерігаємо високі темпи застосування бойових систем і логістичні проблеми з утриманням темпу. Разом з тим простежується мобілізація та перегрупування російських сил з метою осінньої наступальної кампанії, але також наявні явні ознаки втрат, дефіциту боєприпасів та залежності РФ від імпортних компонентів і експортних партій. Інститут з вивчення війни констатує інтенсивні операції в кількох напрямках, але не гарантований стратегічний прорив. Тобто ситуація виглядає наступним чином:
- – Російські сили готують нову масштабну наступальну кампанію впродовж 2025 року, зокрема для повного захоплення території Донецької області. Проте російський наступ йде повільно, прогрес обмежений, навіть загрожує провалом у захопленні стратегічних міст на Донбасі. Україна утримує стійку оборону, підтримувану військовою допомогою США та ЄС.
- – Прогноз до кінця року може бути таким: можливі локальні російські просування по кількох точках, потужні удари по інфраструктурі, загострення ракетних атак, а от фронт коливається, проте глобального прориву немає. Разом з тим , висока вартість для російської мобілізації та логістики, що впливає на інтенсивність наступальних дій. Захід, в свою чергу, зберігає часткову підтримку України, але політичні розбіжності через внутрішню політику США та ЄС обмежують кількість і якість допомоги. Це спричинить довготривале виснаження обох сторін, а також додаткову інфляційно-енергетичну нестабільність у Європі.
Станом на зараз , поставити категоричний «провал» російської кампанії до кінця року малоймовірно. Найбільш реалістично – це затяжна виснажлива боротьба, де «успіх» визначатиметься тимчасовими локальними досягненнями та здатністю кожної сторони зберігати ресурси і логістику. Інститут з вивчення війни підтверджує збільшення інтенсивності атак, але без явного синдрому колосального прориву в жоден бік.
Наступним важелем впливу маємо Європу, тут спостерігається політична турбулентність і намагання країн ЄС «перетягнути ковдру» на свій бік і зайняти лідерство. Що ж бачимо зараз во Франції – Палата депутатів, вона ж Національна асамблея, проголосувала вотум недовіри прем’єр-міністру Ф. Байру, тобто офіційно уряд повалено, і тому президент Макрон призначив нового прем’єра, екс-міністра оборони Себастьяна Лекорню. Що ми маємо і які наслідки краху уряду прем’єра Франсуа Байру:
- – На короткострокову перспективу проглядається ослаблення Франції як конструктивного лідера в ЄС, а з цим і гальмування ініціатив по обороні та бюджетній стабільності в ЄС, не мало можливе зростання позицій правих партій. Проте це ще не найгірше.
- – Якщо ось така урядова нестабільність продовжиться, то ЄС втрачатиме темп у формуванні спільних оборонних інструментів. Франція може стати менш здатною до швидких оборонних кроків втім, президент може все ж зберегти зовнішньополітичну лінію через інструменти зовнішньої політики.
Тому очевидно , що якщо Франція послабне політично на період головних міжнародних зустрічей – Генеральна асамблея ООН, G20, то це ускладнить формування «європейської» позиції щодо України та санкцій.
Наступним чинником маємо серію виборів у Європі: Молдова — 28 вересня, Чехія —3-4 жовтня і Нідерланди — 29 жовтня. Що варто розуміти , так це те , що змінені урядові баланси означають перерозподіл голосів у ЄС-коаліціях щодо санкцій, допомоги Україні, міграції, енергетики.
- – Вибори у Молдові вирішальні , адже вони вплинуть на політику Молдови , буде вона прозахідною чи проросійською , і Москва активно працює на підрив.
- – У Чехії сильний популістичний , проросійський елемент в опозиції, у вигляді Бабіша, і якщо опозиція переможе , то очікується потенційний зсув до політики більшої дистанції від НАТО/ЄС у довгій перспективі, якщо сформується така коаліція.
- – І у Нідерландах теж ймовірний зріст правого популізму — може ускладнити європейську координацію з питань України та міграції.
Тому політична волатильність у ЄС в останньому кварталі 2025 року збільшить ризики «незгуртованості» у відповідь на зовнішні виклики, санкції, оборонні пакети, але одночасно і стимулюватиме більш радикальні ініціативи щодо оборони. У Франції триває глибока політична криза, з кількома змінами уряду за 20 місяців і ризиком чергового колапсу уряду на тлі гострих бюджетних проблем і конфліктів у парламенті. Саме тому політична нестабільність посилює виклики для ЄС, гальмуючи ухвалення стратегічних рішень у сфері безпеки, економіки та зовнішньої політики.
Також не варто забувати і про загострення ситуації на Балканах, адже останні місяці тут постійна криза, законодавчі «сепаратистські» кроки Республіки Сербської, судові вироки і політична нестабільність, подальша реальна спроба «перебудови» органів влади в Республіці Сербській , наприклад, перетасування уряду, загроза референдумів про самовизначення. Це створює найсерйознішу політичну кризу у Західних Балканах з 1990-х років. А також ситуація у Північному Косово де спостерігаються періодичні інциденти і акти насильства та політичні провокації з боку сербських еліт, через це зростає ризик ескалації, якщо Белград або Москва підсилять підтримку. Балканське «вогнище» підвищує ймовірність залучення ЄС у миро-стримувальні місії та послаблює фокус Європи на Україну. А Росія традиційно експлуатує подібні кризи для розхитування західних політичних інституцій.
Ще один цікавий чинник – це НАТО, адже фактично , за рішенням саміту у червні цього року, цілі оборонних витрат підвищились до ~5% ВВП до 2035 року, що є історичним підвищенням амбіцій. Початкові національні бюджети підживлять оборонну індустрію, але реальні товари , озброєння, боєприпаси, потребують часу, при цьому США можуть зменшити пряме фінансування та змусити Європу взяти більше тягаря, задля політичної трансформації Альянсу.
Міжнародні форуми та саміти будуть формувати політику країн на глобальному рівні, ці форуми визначатимуть глобальні тренди співпраці чи протистояння, впливатимуть на обговорення врегулювання конфліктів та геополітичних союзів. Тому варто подивитись, які ключові механізми впливу вони будують:
- – Генеральна Асамблея ООН (вересень 2025 року) – тут Україна і Росія ключові теми, за словами лідерів, тому це велика сцена для дипломатичних ініціатив , закликів до допомоги, безпекових гарантій, обговорення гуманітарії. Генеральна Асамблея ООН — також майданчик для багатосторонніх коаліційних оголошень перед G20.
- – Сам G20 відбудеться у Йоганнесбурзі (22–23 листопада 2025 року) – ключовий ризик тут це неповна явка та низька амбіційність у питанні клімату та санкцій через суперечності з адмініструванням США. Участь або неучасть США та відсутність або ж обмежена участь російських лідерів через Міжнародний кримінальний суд та санкції , ускладнюють протиставлення ідей та дебатів, як на прикладі БРІКС. І останні повідомлення свідчать про невизначеність з участю президента США у G20 2025 року.
- – Конференція ООН зі зміни клімату, що відбудеться у м.Белен, 10–21 листопада, вже має кілька викликів, які треба врегулювати , адже логістика і витрати делегацій вже створили напруження, а політична увага лідерів може бути розпорошена через інші кризи. Тому найбільш ймовірним буде те, що зобовʼязання країн будуть радше риторичними, і більше фінансування Півдню буде менш імовірне без чіткої політичної волі великих економік.
Разом з тим, збройний конфлікт у Газі залишатиметься значним зовнішньополітичним фактором, тому ескалації і короткі перемир’я впливають на енергетичні ринки, позиції США в регіоні і внутрішню політику європейських урядів. Станом на зараз тривають інтенсивні бої й переговори про обмін та тимчасові перемир’я, проте ситуація напружена.
А от Китай продовжить балансувати, він розширює економічну співпрацю з РФ, одночасно намагаючись не ставати прямо відповідальним за російську зовнішню політику. БРІКС і форуми Півдня зміцнюють альтернативні формати глобального управління, що допомагає попри санкції виводити економіку на високий рівень. Як головний вплив Китаю, це може бути поступове послаблення ексклюзивності західних інституцій, але економічна взаємозалежність стримає найекстремальніші кроки. Протистояння США і Китаю буде загострюватися, особливо в технологічній сфері, торгівлі та впливі в Азії. Водночас адміністрація США буде прагнути використати е економічні та дипломатичні інструменти для стримування Китаю, а Китай відповідатиме контрзаходами. І тому це матиме глобальний вплив, змінюючи правила торгівлі, інвестиції та політичної впливовості в багатьох регіонах світу.
Саме тому варто останнім важливим фактором взяти енергетику та економіку, чи пройде перевірку на зиму стан цих двох факторів є цікавим питанням.
Атаки на енерго-інфраструктуру в РФ і санкції, тиснуть на логістику експорту, певні порти та нафтопереробні потужності пошкоджені на території РФ, тому можливе короткострокове підвищення волатильності нафтових і дизельних ринків. Регуляція Європейської Комісії щодо заповнення сховищ, ціль «90%», була пролонгована і адаптована у 2025 році, а поточні дані свідчать про достатньо високі рівні запасів у більшості країн, проте глобальний ринок скрапленого природного газу залишається «тендітним». Разом з тим, масовані удари РФ по українській енергомережі, а також портові перебої у Середземномор’ї можуть створити локальні проблеми з постачанням і ціновими шоками, і якщо Захід підсилить санкції, постачання енергоносіїв може реорганізуватися через альтернативні маршрути, і як результат ще більше посилить співпрацю РФ з Азією, і тоді довготривалі наслідки залежать від ступеня санкційного тиску і контрзаходів, але в такому випадку економіка ЄС може зазнати значного спаду, а з цим і ціни на енергетику – зрости.
Враховуючи той факт, що у червні Європейська комісія запропонувала законодавство про поступове припинення імпорту російської нафти і газу до ЄС до 1 січня 2028 року, і всі шляхи постачання блокуються – ціни на газ також можуть зрости.
Що ж ми з цього маємо, і як саме зміниться геополітика світу до кінця цього року? Перш за все, мультиполярність дійсно зростає, але Захід лишається ключовим стратегічним актором. І хоч БРІКС та Глобальний Південь отримують інституційну вагу , у вигляді фінансової співпраці, проте вони не готові до одноразового витіснення долара чи західних інституцій , тому тут радше тривала конкуренція інструментами фінансування.
Україна є «каталізатором» нової європейської безпекової архітектури, адже фронт в Україні лишається виснажливим без стратегічних кардинальних зрушень зі сторони РФ, тому тривалість війни змушує Європу та НАТО значно нарощувати оборонні витрати, створювати «післявоєнні» гарантії безпеки та більше інтегрувати оборонні ланцюги. А у самому ЄС спостерігається певна політична фрагментація, через вибори та урядову кризу у Франції, тимчасово послаблюється швидкість і одностайність рішень щодо України та санкцій, а отже Москва може спробувати «експлуатувати» цю слабкість у політичних кампаніях. Дії Додіка у Боснії та загострення в Косово здатні відтягнути дипломатичні й ресурсні сили ЄС, даючи РФ шанс «посіяти нестабільність».
Проте, є надія на те, що зустрічі світових лідерів дадуть можливість налагодити хоча б частковий діалог з Росією і Китаєм, проте все ж головним викликом залишатимуться взаємодії між великими державами, що можуть загрожувати «багатополярності», де безальтернативних коаліцій не буде. Посилення стратегічної конкуренції США-Китай надалі визначатиме глобальні торговельні, технологічні та військові альянси, а також штовхатиме країни до вибору на користь однієї з цих наддержав. Тому, ми рухаємося у період жорсткішої, але фрагментованої безпеки Європи, де є великі ресурси, проте менша політична одностайність, та повільної, але стійкої мультиполярності на світовій арені.
Секція Дельта групи «Інформаційний спротив»
