Я ріс у СССР. Наприкінці його існування молодь ділилась на комсомольців, бунтарів і пофігістів. Комсомольці вчили як правильно жити, що читати, дивитись і слухати. Як правильно думати і що правильно говорити. Бунтарі посилали їх на всі відомі літери навіть без картонок і хотіли свободи та закінчення совкового рабства. Пофігісти в усі часи були болотом.
Я був бунтарем. Носив довге волосся, слухав метал, читав антисовєцький самвидав, ходив на мітинги Народного Руху і маршем з протестувальниками Революції на Граніті: «Гей, кияни, годі спати, треба волю здобувати!» або «Одна, єдина, Соборна Україна!» Друге гасло живе досі.
У 1990 році другий відділ КГБ УССР не випустив мене разом з однокласниками у поїздку в США. Саме через крамольний антисовєцький характер. Зате випустив Кіріла Дмітрієва. Того самого, майбутнього посіпаку путіна - ми вчились разом. Сьогодні мене за кордон не випускає Зеленський, майже з тих самих причин. Щоправда, тепер я борюсь проти совка і у вигляді русского міра в його путіністському оригіналі, і його міні копії в офісі президента України.
Бунтівну молодь сьогодні так само, як і в часи моєї юності, зараз клєймят позором новітні діджиталізовані комсомольці, які в соцмережах розповідають як правильно думати і правильно говорити, що читати, дивитись і слухати. А головне - сидіти тихо і не висовуватись, поки нинішні керманичі тягнуть країну назад в СССР. Туди, де партійна влада мала пільги, спецрозподільники і спецправа, контролювала і цензурувала ЗМІ, розправлялась з бунтівниками і вільними людьми, мала виключне право їхати за кордон і ділити між собою державні гроші. А народ мав лише одне право - закрити рота, не виступати і робити, що скажуть. Ці комсомольці, як і всі духовні більшовики, будуть руйнувати вільну державу, щоб збудувати новий гулаг.
Саме тому, я сьогодні з тими, хто бунтує, саме тому я проти комсомолу в усіх його проявах. Ніколи УССР тут більше не буде! Я зроблю для цього все залежне і можливе. Майбутнє здолає будь-який затхлий застій.
