Напишу максимально коротко.
Віце-президенти - то темні конячки, яких майже ніхто ніколи не памʼятає. І крім одного (Альбер Гор), я не згадаю, щоб хтось з них грав суттєву роль у процесі управління країною.
Між тим, вибір кандидатом у президенти свого «віце» завжди грав чи не вирішальну роль у тих шести штатах США, які прийнято називати “swing state” - там поперемінно голосують то за республіканців, то за демократів.
Трамп через власну самовпевненість послухав свого синочка і висунув у потенційні віце-президенти кандидатуру, яка є його власною копією - може навіть ще більш одіозною - ізоляціоніста та правого радикала нової формації.
У Харріс (а скоріш за все вона представлятиме демократів у цій гонці) вибором правильного «віце» є шанс нівелювати деякі огріхи своєї репутації, а саме - політичну лівизну та брак досвіду у зовнішньополітичній сфері.
Наприклад, той же Блінкен. У нього певні проблеми із серцем, і він вже казав, що не потягне президентство, коли йому пропонували висуватись, а от на посаду «віце» міг би і погодитись. Або когось із губернаторів тих самих «swing states» - вибір великий.
І не треба зневажливо про Камалу. Вона довгий час була найуспішнішим генпрокурором Каліфорнії, а під час свого віце-президентства набиралась досвіду, знаходячись у тіні свого боса.
Трамп для нас - величезний ризик, де ставки 1 до 10 не на нашу користь. Камала - той же Байден, тільки можливо більш рішучий. Прокурори - вони такі.
