Читаю новину, що Головнокомандувач ЗСУ Сирський провів розмову з французьким філософом Бернаром-Анрі Леві прямо на передовій. Прочитав цю новину і вирішив викласти уривок зі своєї книги, яка майже закінчена.
"У 2019 році, напередодні першого туру голосування за президента, в Київ приїхав Бернар-Анрі Леві, як емісар президента Франції Еманюеля Макрона. Він мав заплановані три зустрічі з трійкою лідерів. І от після його зустрічей з Порошенко і Тимошенко, мені зателефонував його секретар Владислав Давідзон, з яким ми приятелі.
- Mon ami, у нас велика проблема. Зеленський відмовляється зустрічатися з Бернаром-Анрі Леві. Він адекватний?, - запитав він мене.
- Проблема схоже у тому, що він не знає, хто такий Бернаром-Анрі Леві і не дуже розуміє його місію, - припустив я.
- А ти можешь допомогти і поговорити з ним?, - запитав він мене, - Ти ж всіх знаєш..
- Знаю.Хоча і не всіх. Але думаю, що проблему можна вирішити, якщо хтось з його оточення йому пояснить, що хто такий Бернар-Анрі та чий він посланець.
- Ми вже це намагалися зробити, - майже кричав у слухавку мій французький друг, - він нікого не слухає.
- А з ким ви комунікували?
- В нього є людина, яка займається міжнародними питаннями. З ним.
- А прізвище у цієї людини є?
- Олександр Данилюк.
- Знаю його. Побалакаю з ним і повернуся до тебе, - резюмував я.
Зателефонував Данилюку і почув, що все так, як і казав Давідзон. Зеленський не бажав з ним спілкуватися і не бажав чути жодні аргументи.
- Слава, зрозумій, не вражає його своїм масштабом Леві. От якби це був Том Круз чи Бельмондо, то він би не лише погодився на зустріч, а побіг би. А тут йому не цікаво, - сумно закінчив Данилюк.
Я зателефонував Владиславу і розповів про про те, що поговоривши з Данилюком визнаю, що ситуація дика і безглузда.
- Слава, ми не можемо повернутися не зустрівшись. Ти розумієш? Зателефонуй йому. Будь ласка! Може тобі вдасться переконати Зеленського.
- Спробую, але нічого не обіцяю, - відповів я і зателефонував Зеленському.
Далі в мене відбувся дуже смішний і абсурдний діалог з кандидатом у президенти. Він розповідав мені, що не планує зустрічатися з кожним підстаркуватим пенсіонером, який буде хотіти з ним поговорити. Що в нього немає часу. Що він йому не цікавий. Що... Було ще багато чого, на що я апелював, що Бернар-Анрі Леві інтелектуал, філософ та авторітет світового рівня, що люди цікавляться його ідеями та думками, що є велика черга з тих, хто хоче почути його думку та послухати його лекції, що він близкий до Макрона і ця зустріч може на багато що повпливати.
- Ти реально вважаєш, що цей дідуган на щось впливає?
- Вова, я вважаю, що не лише впливає, а й ти можеш цікавих думок від нього набратися. Таке нікому ніколи не заважає.
- Я подумаю, - сказав Зеленський і поклав слухавку.
На наступний день, мені зателефонував Давідзон і сказав, що зустріч відбулася, він дякує, а Бернар-Анрі Леві запрошує на каву в готель Інтерконтіненталь, де він зупинився. Звісно, що я не відмовився і поїхав. Я ж не Зеленський. Розмова з Бернаром-Анрі була дуже цікавою. Навіть більшою, ніж я сподівався. Коли ми прощалися, то він сказав:
- Якщо його оберуть, то буде біда. Велика біда. Він зовсім не політик. Нічого не розуміє і хоче всім довести, що він кращий у всьому. І він жадає визнання. Це його помітна вада і цим будуть користатися.
- Але схоже, що його таки оберуть, - сказав я.
- Тоді, буде біда, - закінчив наш діалог він.
Я попрощався з ним і з Давідзоном та пішов по своїх справах, а емісар французького президента пішов по своїх справах."
А сьогодні з Бернаром-Анрі Леві зустрічається та спілкується вже Головком ЗСУ. Значить в ОПі вже знають, що він не якийсь дідуган. Тож прогрес є. Хоч в цьому. ))
