Вони придбали 24 борти Dassault Rafale у Франції та отримали дозвіл Держдепу імпортувати 40 машин п'ятого покоління F-35.
Найсвіжіші грецькі F-16 — без мікротріщин — пройдуть модернізацію до Block 70 Viper — найсучаснішого апарата на базі F-16. Усе це займе кілька років, а операційної спроможності ескадрильї набудуть узагалі нескоро.
Країна витрачає на оборону 3,5 % ВВП, 40 % цих коштів — на закупівлю й модернізацію техніки. Наявність сильного супротивника під боком стимулює такі видатки.
Тому що будь-які політичні розбрати й внутрішній порядок денний поступаються питанням безпеки — ми ще тільки маємо це вивчити.
Чи це хороша для нас ідея? Так, цілком.
Так убивають одразу кількох зайців — греки самі ніби не постачають техніку (свого часу словаки й поляки зволікали багато місяців, щоб не передавати власноруч, але іх таки продавили дипломатично), при цьому отримують преференції в ціні або комплектації F-35. США не послаблюють своїх сил у разі конфлікту з Китаєм.
Крім того, Вашингтон може розширювати можливості своїх заводів, модернізуючи грекам до F-16 Block 70 (а там 90 бортів, дуже смачний контракт), а українцям — до Block 50.
Усім вигідно, а отже, шанси є.
Загалом логічно. Нам потрібен пул літаків, щоб закривати втрати, які не лише бойові, — наприклад, аварії під час тренувань, різні поломки й ушкодження внаслідок експлуатації та ворожого вогню.
Варто також пам'ятати, що відсоток боєготовності бортів, операційної готовності в тих самих Румунії та Польщі ніколи не перевищував 65 % — після років постачань.
Та що там Східна Європа — у США ця цифра рідко була більшою за 80 % від парку, а частіше 70 %.
Тож обіцяні 65 F-16 від коаліції з Данії, Норвегії, Нідерландів і Бельгії; поставлені тут і зараз із навченими пілотами; та літає безпосередньо, надає підтримку військам — це різні опції.
А у греків залишиться обладнання, зняте з Block 50/52 під час модернізації, яке так і проситься для цих стареньких Block 30, що підуть в Україну.
Сьогодні бачимо три хвилі постачання: та, що йде просто зараз (Нідерланди, Данія, Норвегія); Бельгія (кінець року, а далі до 2028-го); тепер пішли новини про Грецію.
Паралельно залишки східноєвропейських МіГ-29 підтримуватимуть на плаву пострадянський парк Сил оборони.
Якщо зараз українці дуже ефективно застосовують французькі планерувальні бомби на не призначених для цього перехоплювачах 4-го покоління, то працюватимуть ефективніше на заточених під роботу по землі бортах, а кремлівський режим не зможе завадити цьому.
Більшість машин застосовуватимуть у важкому середовищі, під вогнем далеких систем. Тому необхідна модернізація щонайменше РЕБ й інтеграція сучасних засобів доставки повітря — земля.
Основного впливу з гранично малих висот зазнають, ймовірно, російська піхота й тактичний тил. Терміни вичерпання запасів пострадянської техніки у ворога — попередньо, друга половина 2025 року (не те, що згорить останній танк, але підйом зі зберігання стане штучним).
Дедалі більше мотоциклів, баґі, квадроциклів на передку, наступи у стилі «на Вовчанськ» з носіями та водовозами ногами, перевезення мін до міномета мопедами — усе це під пильною увагою наших партнерів.
Зростає вага піхотного компонента, штурми силами лише піхоти — ростуть втрати. А в Заходу є й кориговані касетні бомби, та й вибуху звичайної біля піхоти поза укриттям досить.
Можна, звичайно, іронізувати про неназвані джерела, але контрольовані зливи через медіа не рідкість. Свіжий приклад — друга американська батарея Patriot, яка стояла на чергуванні в Польщі.
Усі спростовували наміри відвантажити її, а потім хоп — брифінг Міноборони США.
Існує як мінімум кількарічний план передачі F-16, модернізації їх до Block 50/52 (далекі ракети повітря — повітря, сучасні антирадіолокаційні ракети й кориговані бомби) й постачання запасних частин, двигунів, боєприпасів.
Цілком імовірно, що до цієї коаліції приєднається і Греція, бо їй потрібна підтримка США у протистоянні з Туреччиною, а інтереси США на сьогодні — максимально допомагати Києву, не послаблюючи власних запасів.
