І в ситуації, яка склалася в Україні після президентських виборів і яка неминуче буде складатися після парламентських, це не просто його право. Це його обов'язок, це один з найважливіших важелів для збереження держави. Тому що коли електоральний важіль використовується не для створення ефективної сильної влади, а для посилення позицій популістів і пройдисвітів, для створення у суспільстві атмосфери хаосу і недовіри, врятувати країну може тільки перманентний протест.
Ми бачимо, що проблема країни - аж ніяк не тільки в недосвідченому президенті. Аж ніяк не тільки в його команді, у представників якої нерідко діаметрально протилежні уявлення про майбутнє України. Проблема країни - у неефективних інституціях, які часто-густо працюють не на її інтереси, а на інтереси олігархів і чиновників з домайданного минулого. Українських суддів призначив не Зеленський - але слабкість, недосвідченість і некомпетентність президента дає їм можливість встановити в країні режим судового свавілля. Кандидатів в ЦВК пропонував не Зеленський - але прагнення членів комісії потрапити в новий, до кінця неясний мейнстрім змушує їх ухвалювати парадоксальні з точки зору навіть не права, а звичайних фактів рішення. А тепер тільки уявіть, який хаос почнеться в країні після парламентських виборів! Скільки Остапів Бендерів з депутатськими значками, скільки наспіх знайдених «нових облич» з найближчого району захоче використовувати нові можливості, щоб життя у них вдалося!
Перешкодити цьому сповзанню країни до некерованості, хаосу і реваншу проросійських сил можна тільки контролем і протестом. При цьому контроль і протест можуть запобігти необхідності чергового національного повстання, яке може виявитися згубним для держави і привести до втрати чергового регіону на сході країни. Потрібно розуміти, що сьогодні ми маємо справу зовсім не з режимом Януковича, у представників якого були ясні і чіткі уявлення про архітектуру влади і її орієнтацію на Кремль. Ми маємо справу зі слабким керівництвом без будь-якого розуміння власних намірів, дій, планів. По суті - з порожнечею. Цю порожнечу дезорієнтованої держави кожен намагається заповнити, як може - подивіться на точні дії реваншистів, від купівлі каналів до реєстрації на виборах.
А завдання українського громадянського суспільства - за допомогою консолідації і перманентного протесту заповнити цю порожнечу українським змістом.
Вони не пройдуть.
